VI.
Проблеми мови і редакторської майстерності
в сучасних ЗМІ

 

 

 

УДК 659.3:159.9

 

ФЕНОМЕН ЕМПАТІЇ
В СУЧАСНІЙ ПСИХОКОМУНІКАТИВІСТИЦІ

 

М. Яцимірська[1]

Львівський національний університет імені Івана Франка,
вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна, e-mail: admgrf@franko.lviv.ua

 

Фе­но­мен ем­па­тії ті­с­но по­в’я­за­ний з емо­цій­но-­пі­з­на­валь­ни­ми та пси­хо­ло­гі­ч­ни­ми яко­с­тя­ми осо­би­с­то­с­ті і про­яв­ля­є­ть­ся на­сам­пе­ред у спіл­ку­ван­ні. У ба­га­то­пла­но­во­му про­це­сі спіл­ку­ван­ня ви­о­к­ре­м­лю­ють най­го­ло­в­ні­ші фун­к­ції: ко­му­ні­ка­ти­в­ну, ін­терак­ти­в­ну та пе­р­це­п­ти­в­ну.

Ко­му­ні­ка­ти­в­на фун­к­ція за­без­пе­чує об­мін ін­фор­ма­ці­єю ін­ди­ві­ду­аль­но чи че­рез за­со­би ма­со­вої ін­фор­ма­ції (ЗМІ) без об­ме­жень у ча­сі та про­с­то­рі і є не­об­хід­ною умо­вою на­сту­п­но­с­ті роз­ви­т­ку ге­не­ра­цій, сві­то­во­го про­гре­су. Об­мін ін­фор­ма­ці­єю пе­ре­дба­чає і пе­в­ний вплив на лю­дей, їх по­ве­дін­ку, ха­рак­тер ді­я­ль­но­с­ті, су­с­пі­ль­ну сві­до­мість, тобто ре­а­лі­зо­ву­є­ть­ся фун­к­ція впли­­ву або ін­терак­ти­в­на фун­к­ція. Про­б­ле­ма ефе­к­ти­в­но­с­ті впли­ву ЗМІ на ау­ди­то­рію, ін­ди­ві­да є од­ні­єю з про­ві­д­них у су­ча­с­ній те­о­рії ма­со­вої ко­му­ні­ка­ції. Під цим по­нят­тям най­ча­с­ті­ше ро­зу­мі­ють змі­ну по­ве­дін­ки, уяв­лень, ду­мок чи­та­ча, слу­ха­ча чи те­ле­гля­да­ча, які ви­к­ли­ка­ні ді­єю ЗМІ. У від­кри­тих сус­пі­ль­с­т­вах ЗМІ впли­ва­ють на­сам­пе­ред об’єктивністю по­дан­ня но­вин та іні­ці­ю­ван­ням дис­ку­сій. В Укра­ї­ні, за сло­ва­ми Оле­к­сан­д­ра Май­бо­ро­ди (га­зе­та “День”), “надто ба­га­то га­зет і жу­р­на­лів ста­ли ру­по­ра­ми суб’єктивних по­гля­дів сво­їх спон­со­рів та упе­ре­дже­ни­ми уча­с­ни­ка­ми дис­ку­сій”. Згі­д­но з опи­ту­ван­ням, яке про­вів Ки­їв­сь­кий центр по­лі­тич­них до­слі­джень і кон­ф­лі­к­то­ло­гії, по­над 67 від­со­т­ків жу­р­на­лі­с­тів у ре­гі­о­нах вва­жа­ють, що ма­ють ре­аль­ні, хо­ча й об­ме­же­ні, мо­ж­ли­во­с­ті впли­ву на мі­с­це­ву по­лі­ти­ку. А тих, хто ві­рить у мо­ж­ли­вість сво­го впли­ву на гро­мад­сь­ку ду­м­ку, — 92 від­со­т­ки. Та­ким чи­ном, осо­би­с­тість са­мо­го жу­р­на­лі­с­та і йо­го роль у ЗМІ є над­то ва­го­ми­ми у здій­с­нен­ні на­сту­п­ної фун­к­ції спіл­ку­ван­ня — пе­р­це­п­ти­в­ної (фун­к­ції сприй­нят­тя), тобто, ана­лі­зу­ю­чи по­да­ну ін­фор­ма­цію в пре­сі чи те­ле/ра­діо­пе­ре­да­чі, лю­ди­на сприй­має по­чу­те че­рез об­раз са­мо­го жу­р­на­лі­с­та, йо­го ін­те­ле­к­ту­аль­но-­пси­хо­ло­гі­ч­ні яко­с­ті, вну­т­рі­ш­ній світ, ста­в­лен­ня йо­го до по­дій. У свою чер­гу, пе­р­це­п­ти­в­на фун­к­ція в су­ча­с­ній пси­хо­ко­му­ні­ка­ти­ві­с­ти­ці пе­ре­дба­чає та­кож зда­т­ність жу­р­на­лі­с­та сприй­ма­ти світ очи­ма ін­ших, ро­зу­мі­ти йо­го так, як во­ни, ана­лі­зу­ва­ти фа­к­ти з їх по­зи­цій, ви­сло­в­лю­ва­ти свої оцін­ки і на­да­ва­ти мо­ж­ли­вість про­ди­с­ку­ту­ва­ти по­да­ну ним ін­фор­ма­цію. От­же, мо­ва йде про од­ну з най­го­ло­в­ні­ших гра­ней жу­р­на­лі­ст­сь­кої твор­чо­с­ті — фе­но­ме­ну ем­па­тії — зда­т­но­с­ті ро­зу­мі­ти ду­м­ки, по­чут­тя і по­тре­би лю­дей, чу­т­ли­во за­гли­б­лю­ва­тись у суть по­дії, яви­ща то­що, гли­бо­ко від­чу­ва­ти стан ін­шої осо­би чи гру­пи лю­дей, сприй­ма­ти і ро­зу­мі­ти їх вчин­ки.

Сло­во “емпатія” по­хо­дить від гре­ць­ко­го “patho”, що озна­чає гли­бо­ке, си­ль­не, чу­т­ли­ве по­чут­тя (від­чут­тя), бли­зь­ке до стра­ж­дан­ня. Пре­фікс “еm” озна­чає спря­мо­ва­ний (ске­ро­ва­ний) усе­ре­ди­ну. Ем­па­тію вивча­ли та­кі ав­то­ри­те­т­ні до­слі­д­ни­ки, як К.Роджерс, К.Рудестам, Є.Мелибруда, Г.Андре­є­ва, Г.Перепечина та ін. Во­ни од­но­стай­ні в то­му, що ем­па­тія про­яв­ля­є­ть­ся на­сам­пе­ред у спіл­ку­ван­ні. Єди­но­го ви­зна­чен­ня да­но­го по­нят­тя в на­у­ко­вих роз­від­ках не­має. Г.Перепечина під­кре­с­лює, що най­ча­с­ті­ше по­вто­рю­ю­ть­ся чо­ти­ри де­фі­ні­ції ем­па­тії: 1) ро­зу­мін­ня по­чут­тів, по­треб ін­ших; 2) гли­бо­ко чу­т­ли­ве сприй­нят­тя по­дії, при­ро­ди, ми­с­те­ц­т­ва; 3) аф­фе­к­ти­в­ний зв’язок з ін­ши­ми; від­чут­тя ста­ну ін­шої осо­би чи гру­пи; 4) вла­с­ти­вість (ри­са) пси­хо­те­ра­пев­та.

Вивчен­ням ем­па­ти­ч­них зді­б­но­с­тей до не­да­в­ньо­го ча­су пе­ре­ва­ж­но займа­лись до­слі­д­ни­ки со­ці­аль­ної пси­хо­ло­гії та пси­хо­те­ра­пії. В остан­ні ро­ки фе­но­мен ем­па­тії роз­г­ля­да­ють як ва­ж­ли­вий чин­ник про­фе­сі­о­на­лі­з­му жу­р­на­лі­с­та. Роз­рі­з­ня­ють ем­па­тію ко­г­ні­ти­в­ну та емо­цій­ну. У жу­р­на­лі­ст­сь­кій ді­я­ль­но­с­ті від­да­ють пе­ре­ва­гу ко­г­ні­ти­в­ній (ін­те­ле­к­ту­аль­ній), оскіль­ки емо­цій­на ем­па­тія обов”язково пе­ре­дба­чає спів­пе­ре­жит­тя та спів­чут­тя, що, на ду­м­ку де­яких до­слі­д­ни­ків, зу­мо­в­лює суб’є­к­ти­в­ний під­хід до ви­сві­т­лен­ня те­ми. Важ­ко по­го­ди­тись з ці­єю те­зою, оскіль­ки жу­р­на­ліст зав­жди апе­лює не тіль­ки до ро­зу­му кон­к­ре­т­ної лю­ди­ни, але й має на ме­ті впли­ну­ти на її по­чут­т­тя, ін­фор­му­ю­чи, на­при­к­лад, про вій­ну у Че­че­нії, еко­ло­гі­ч­ні про­б­ле­ми, люд­сь­кі тра­ге­дії то­що. Ін­фор­ма­ція без будь-­яко­го ана­лі­зу уже сво­їм змі­с­том ви­кли­кає пе­в­ні емо­ції, фор­му­ю­чи во­д­но­час пе­в­не ста­в­лен­ня до по­ві­до­м­лю­ва­но­го.

До­слі­джен­ня в об­ла­с­ті ем­па­тії умо­в­но по­ді­ля­ють на ді­а­г­но­с­ти­ч­ні (ви­мі­рю­ють рі­вень ем­па­ти­ч­них зді­б­но­с­тей) і пси­хо­те­х­ні­ч­ні (роз­ро­б­ля­ють ме­то­ди­ки роз­ви­т­ку ем­па­ти­ч­них зді­б­но­с­тей). Пра­к­ти­ч­не за­сто­су­ван­ня цих резуль­та­тів на фа­куль­те­тах жу­р­на­лі­с­ти­ки спри­я­ти­ме са­мо­вдо­с­ко­на­лен­ню та са­мо­ви­хо­ван­ню май­бу­т­ніх фа­хі­в­ців. На фа­куль­те­ті жу­р­на­лі­с­ти­ки Львів­сь­ко­го на­ці­о­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Іва­на Фран­ка ме­то­ди­ки те­с­тів, які дозво­ля­ють про­сте­жи­ти ди­на­мі­ку пси­хо­ло­гі­ч­них фе­но­ме­нів осо­би­с­то­с­ті, рі­вень ем­па­ти­ч­них зді­б­но­с­тей та їх роз­ви­ток, ак­ти­в­но ви­ко­ри­с­то­ву­ю­ть­ся в навчаль­но­му про­це­сі.

Від­чут­тя та сприй­ман­ня на­ле­жать до ва­ж­ли­вих пі­зна­валь­них про­це­сів. Від­чут­тя роз­ви­ва­ю­ть­ся в он­то­ге­не­зі (тер­мін увів ні­ме­ць­кий біо­лог Е.Гек­кель. Гре­ць­ке on (ontos) озна­чає єс­т­во і … ге­нез — ін­ди­ві­ду­аль­ний роз­ви­ток ор­га­ні­з­му, су­ку­п­ність пе­ре­тво­рень, яких за­знає ор­га­нізм від за­ро­джен­ня до кі­н­ця жит­тя) й мо­жуть удо­ско­на­лю­ва­ти­ся під ді­єю спе­ці­аль­них вправ. Сприй­ман­ня іс­то­т­но від­рі­з­ня­є­ть­ся від від­чут­тів. Йо­му вла­с­ти­ві пре­д­ме­т­ність, ці­лі­с­ність, кон­с­тан­т­ність, стру­к­ту­р­ність і на­віть уза­галь­не­ність.

До ви­щих пі­зна­валь­них про­це­сів на­ле­жать ми­с­лен­ня, уява, мо­в­лен­ня, які зна­ч­ною мі­рою ви­зна­ча­ють сві­до­мість осо­би­с­то­с­ті. Пси­хо­ло­ги роз­ро­би­ли те­с­ти до­слі­джен­ня ана­лі­ти­ч­но­с­ті та ре­ф­ле­к­си­в­но­с­ті ми­с­лен­ня, про­ду­к­ти­в­но­с­ті та ін­ди­ві­ду­аль­них осо­б­ли­во­с­тей уяви, твор­чої уяви, ри­гі­д­но­с­ті мо­в­лен­ня, тем­пу ус­ної мо­в­ної ді­я­ль­но­с­ті, его­ти­з­му ді­а­ло­гі­ч­но­го мо­в­лен­ня, рі­в­ня его­цен­т­ри­з­му, емо­цій­но­го від­гу­ку­ван­ня, ро­зу­мо­вих зді­б­но­с­тей та ін. Біль­шість з на­зва­них ме­то­дик да­ють мо­жи­вість роз­ви­ва­ти ем­па­ти­ч­ну зда­т­ність сту­ден­тів-­жу­р­на­лі­с­тів за умо­ви їх ефе­к­ти­в­но­го за­сто­су­ван­ня.

____________
PHENOMENON OF EMPATHY
IN MODERN PSYCHO­COM­MUNICATIVITY

 

M. Yatsymirska

Lviv Ivan Franko National University,

Universytetska Street 1/357, 79000 Lviv, Ukraine

Tel. office: (0322) 79-41-81

Tel. home: (0322) 21-28-47

E-mail: admgrf@franko.lviv.ua

 

In the given article the phenomenon of empathy in modern communications is con­si­­­de­red. Empathy is an important quality in professional work of the journalists. The wri­ter describer with modern achievements in this area of research.

Key words: empathy, phenomenon, communications, journalism.

 

Стаття надійшла до редколегії 4.11.2000


© Яцимірська М., 2001