КОРОТКИЙ СЛОВНИК ЛІНГВІСТИЧНИХ ТА ПЕРЕКЛАДАЦЬКИХ ТЕРМІНІВ

Абревіатура - скорочене складне слово (іменник), утворене з початкових звуків, назв початкових літер чи початкових частин слів, на основі яких твориться скорочення. До абревіатури може входити й ціле слово (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.7).

Абзац - частина друкованого або рукописного тексту від одного відступу до іншого, що складається з одного чи кількох речень і характеризується єдністю і відносною закінченістю змісту (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.7)

Абсолютна конструкція - зворот, зв'язаний з іншою частиною речення лексично і особливим видом контактного положення: англ. The weather being cold, we stayed indoors; фр. Eux repus, tout s'endort ...; Je ne pouvais pas, cet hôtel des Bains, partir à sa recherche (Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., изд-во «Советская энциклопедия», 1966. С.205)

Адекватний переклад - відтворення єдності змісту і форми оригіналу засобами іншої мови. [ ... ] Деякі автори пропонують використовувати замість терміна "адекватний переклад" термін "повноцінний переклад", маючи на увазі вичерпну передачу смислового змісту оригіналу і повноцінне функціональну-стилістичну відповідність йому (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.188).

Аналог - результат перекладу по аналогії шляхом вибору одного або декількох можливих синонімів (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.188).

Антоніми - слова з протилежним значенням (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.17).

Антонімічний переклад - прийом перекладу, що полягає у заміні поняття, вираженого в оригіналі, протилежним поняттям  (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.188).

Антропонім - будь-яке власне ім'я людини (особисте ім'я, по-батькові, прізвище, прізвисько, псевдонім, криптонім, кличка) (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.18).

Атрибутивний - який стосується означення, вживається як означення, має властивості означення, означальний (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.22).

Афікс - загальна назва всіх морфем, крім кореня; службова морфема, частина слова, що змінює лексичне або граматичне значення кореня (основи) слова, виражає відношення між словами в словосполученні і реченні (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.23)

Біблеїзм - біблейське слово або вираз, яке увійшло в загальну мову (Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., изд-во «Советская энциклопедия», 1966. С.66)

Буквалізм - перекладацька помилка, що є результатом відповідності формальних або семантичних компонентів двох мов. Створення помилкових мовних зв’язків між двома мовами на основі формальних або семантичних зв’язків. (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.188)

Ввідне слово - слово, яке не зв'язане формально-граматично з іншими словами в реченні, не є членом речення і виражає, наприклад, відношення мовця до висловлювання, відношення даної думки до попередньої або наступної  або вказує на те, що мовець вважає висловлену думку чужою (Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., изд-во «Советская энциклопедия», 1966. С.72)

Віддієслівні іменники - іменники, які утворені від дієслівних основ і означають опредмечену дію (опредмечений стан, процес), а також конкретні предмети або особи: збирання, ходіння, журба, заплав, гуркіт, лічильник, приймач, водій, продавець (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.37)

Відмінок - форма іменника, прикметника (дієприкметника), числівника або займенника, яка виражає його відношення до інших слів у словосполученні чи в в реченні. [ ... ] Називний відмінок є прямою, незалежною формою відмінюваного слова, цій формі протиставляються всі інші відмінювані форми, які називаються непрямими відмінками (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.33).

Відповідник - один із варіантів перекладу одиниці вихідного тексту. (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.200)

Генералізація понять - прийом перекладу, який полягає в переході від видового поняття до родового, наприклад "синиця" перекладається як "пташка", "виноград" як "фрукти" (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.189)

Герундій - вид віддієслівного  іменника в латинській і англійській мовах (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.47)

Граматичне значення - абстрагований мовний зміст граматичної одиниці, який відносить її до того чи іншого класу або підкласу і служить засобом вираження відношень між словами. Граматичне значення є додатковим (супровідним) щодо лексичного. Лексичне та граматичне значення співіснують, взаємодіють в одному слові, відображаючи в ньому і світ реальних предметів, явищ і відношення між ними (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.87)

Граматичний підмет, граматичний суб'єкт - підмет у власному значенні цього слова на відміну від логічного і психологічного підмета (Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., изд-во «Советская энциклопедия», 1966. С.329)

Граматична форма слова - мовні засоби вираження граматичних значень слова. Граматичне значення і граматична форма нероздільні: не може бути граматичного значення, яке б не виражалося граматичною формою, і навпаки, немає таких граматичних форм, які не виражали б певного граматичного значення. Граматичне значення і граматична форма взаємно зумовлені і визначають одне одне, тому граматична форма становить єдність граматичних значень слова і способів його вираження (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.53-54)

Десемантизація - втрата словом власного лексичного значення (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.60)

Диференціація - семантичне і стилістичне розмежування лексики і значень окремих слів (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.63)

Дієприкметник - форма дієслова, що поєднує в собі ознаки дієслова і прикметника: виражає ознаку предмета за дією і виступає в реченні в ролі означення або частини присудка: оновлюючі життя люди; пожовкле листя клена; написаний поетом вірш;  бетонований робітниками міст (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.66)

Дієприслівник - невідмінювана дієслівна форма, що поєднує в собі ознаки дієслова і прислівника: означає додаткову дію і має обставинно-означальне значення. У реченні виступає (самостійно чи разом з залежними від нього словами) в ролі обставини чи другорядного присудка (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.67)

Додаток - другорядний член речення, що означає об'єкт дії, стану чи ознаки і відповідає на запитання непрямих відмінків (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.69).

Домінанта - один із членів синонімічного ряду, навколо якого групуються всі інші слова-синоніми цього ряду; стрижневе слово. Домінантою, чи стрижневим словом синонімічного ряду , є слово, найбільш загальне за лексичним значенням і здебільшого нейтральне в експресивному і стилістичному відношенні (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.70).

Дослівний переклад - відтворення у тексті, що перекладається формальних і/або семантичних зв'язків (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.188).

Еквіваленти - у перекладі так називають міжмовні синоніми. У теорії закономірних відповідників Я.І.Рецкер еквівалентами називає постійні рівнозначні відповідники між одиницями вихідного і перекладного тексту, які не залежать від контексту (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.202)

Еліптичний - який ґрунтується на пропусканні в реченні слів, що легко домислюються; неповний (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.75)

Емфаза - напруженість мови, посилення її емоційної виразності, виділення якогось елемента за допомогою інтонації, повторення, звертань, запитань тощо (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.75)

Епітет - один з основних тропів, художнє, образне означення, що підкреслює характерну рису, визначальну якість явища, предмета, поняття, дії (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.76).

Етимологія - 1. Розділ науки про мову, що вивчає походження і історію окремих слів і морфем. 2. Походження та історія слів і морфем  (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.77).

Загальна теорія перекладу - наукова концепція про суть і особливості будь-якої двомовної комунікації (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.195)

Знаковий спосіб перекладу - одна з об’єктивно існуючих закономірностей переходу від однієї мови до іншої, яка виражається в перекладацьких операціях на формально-знаковому рівні. Знаковий спосіб перекладу використовується переважно в синхронному перекладу. (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.190).

Ідіома - стійкий неподільний зворот мови, що виражає єдине поняття, зміст якого не визначається змістом його складових елементів: байдики бити, на руку ковінька, впадати в око (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.89).

Інваріантом перекладу називають те, що повинне залишатися незмінним в результаті процесу перекладу, а саме повідомлення, під яким розуміють інформацію, призначену для передачі. (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.191).

Інтернаціоналізми або інтернаціональні слова - це слова або вислови, які належать до спільного за виникненням фонду ряду мов, близьких за походженням або подібних за своїм культурним розвитком (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.96).

Інфінітив - початкова форма дієслова, що виражає дію або стан безвідносно до діючої особи, числа, часу і способу (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.97-98).

Інформаційний запас - об’єм інформації, який асоціюється комунікантом з мовним знаком або позначеним ним об’єктом дійсності. (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.191)

Калька - слово або вираз, скопійовані засобами рідної мови з іншої мови, тобто кожна значуща частина оригіналу буквально перекладається і займає в перекладі таке ж місце, як і в оригіналі (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.101)

Каузативний - який має значення причини (приводу) для дії (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.103)

Керування - від підрядного зв'язку між словами у словосполученні, при якому залежне слово (іменник, займенник чи субстантивоване слово) ставиться в певній відмінковій формі (з прийменником чи без прийменника), зумовленій лексико-граматичним значенням підпорядковуючого слова чи змістом висловлення (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.104).

Кліше - мовний стереотип, готовий зворот, що використовується в певних умовах і подібних контекстах (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.107).

Компенсація втрат при перекладі - прийом перекладу, який полягає у вираженні смислових та стилістичних особливостей тексту в перекладі не там, де вони виражені в оригіналі. Цей прийом застосовується у тих випадках, коли немає можливості передати смислові та стилістичні відтінки оригіналу у зв'язку з відсутністю відповідників.

Конкретизація понять - прийом перекладу, який полягає в переході від родового поняття до видового (наприклад, "учащийся" перекладається в залежності від контексту як "студент" або "слушатель") (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.193)

Контекст - 1. Лінгвістичне оточення даної мовної одиниці; умови, особливості вживання даного елементу в мовленні. 2. Завершений в смисловому відношенні відрізок письмового мовлення який дає можливість встановити значення слова або фрази, що входять в нього.
Контекст ситуації (обстановка мовлення) - умови, в яких здійснюється даний акт мовлення з точки зору їх впливу на зміст останнього, його детермінованості особливостями даної культурної спільноти (Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., изд-во «Советская энциклопедия», 1966. С.207)

Контекстуальна заміна - це така лексична перекладацька трансформація, внаслідок якої перекладним відповідником стає слово або словосполучення, що не є словниковим відповідником і що підібрано із врахуванням контекстуального значення слова, яке перекладається, його контексту вживання та мовленнєвих норм і традицій мови перекладу (Карабан В.І. Посібник-довідник з перекладу англійської наукової і технічної літератури на українську мову. Київ-Кременчук, 1999. Ч.ІІ, с.26)

Лексикологія - розділ мовознавства, що вивчає словниковий склад мови (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.119).

Лексичне значення - реальний, предметно-речовий зміст слова, який визначається співвіднесеністю слова з відповідним поняттям (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.88).

Логічний розвиток понять - прийом перекладу, який полягає в заміні одного поняття іншим, пов'язаним один з другим як причина і наслідок, частина і ціле, інструменті виконавець (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.193)

Логічний суб'єкт, логічний підмет - 1) Реальне джерело дії як позалінгвістична основа висловлювання. 2) Те, про що йде мова, про що говориться у висловлюванні (Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., изд-во «Советская энциклопедия», 1966. С.330)

Метафора - вид тропа, що побудований на основі вживання слів або виразів у переносному значенні за подібністю, аналогією тощо і служить одним із засобів посилення образності й виразності мови. [...] Розрізняють метафори прості, побудовані на зближенні предметів чи явищ за однією якоюсь ознакою, і метафори розгорнуті, побудовані на різних асоціаціях між предметами і явищами (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.125).

Метод "чорної скриньки" - один з методів дослідження процесу перекладу, який полягає у вимірюванні і порівнянні даних вихідного тексту з даними перекладного тексту (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.194)

Морфема - найменша неподільна значуща одиниця мови, яка виступає як носій певного лексичного чи граматичного значення слова і регулярно відтворюється відповідно до моделей цієї мови (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.137).

Морфологічний - який належить до внутрішньої будови слова (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.138).

Неологізм - слово або мовний зворот, створені для позначення нового предмета чи вираження нового поняття. Кожне нове слово, що постає у мові, спочатку являє собою неологізм, а набувши широкого вжитку, входить в активний словниковий склад мови, перестає бути неологізмом (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.151)

Неозначено-особові речення - односкладні речення, головний член яких виражається дієсловом у формі 3-ї особи множини теперішнього або майбутнього часу або формою множини минулого часу. Виконувач дії, виражений головним членом неозначено-особовим речення, мислиться неозначено, він невідомий, або автор висловлення не вважає за потрібне його називати, зосереджуючи основну увагу на самій дії, а не на її творцеві: Мені вже нагадували про це (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.151)

Неособові форми дієслова - дієслівні утворення, які не мають форм особи: інфінітив, дієприкметник і дієприслівник (в українській мові); інфінітив, дієприкметник і герундій (в англійській мові)

Неперехідні дієслова - дієслова, що означають стан, становлення і дію, яка не спрямована, не переходить і не може безпосередньо переходити на об'єкт. Тому такі дієслова не можуть мати при собі прямого додатка. Неперехідними є дієслова, що означають рух і положення у просторі (летіти, сидіти, ходити), фізичний і психічний стан (радіти, хворіти, сумувати, плакати), становлення ознаки і зміни стану (біліти, рости, в'янути, мокнути), сферу діяльності, заняття (учителювати, партизанити). Неперехідними є всі дієслова з афіксом -ся (-сь) (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.152-153).

Непрямий додаток - додаток, що означає предмет, який пов'язаний з дією лише частково, неповно, тимчасово, хоч при перехідному дієслові і може означати предмет, на який спрямована дія, залежить від перехідних і неперехідних дієслів

Номенклатура - сукупність назв, уживаних у якій-небудь галузі науки, техніки, виробництва тощо для позначення об’єктів (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.155-156).

Норма [мовна] - закріплені в практиці зразкового використання мовні варіанти (в галузі вимови, слововживання, граматичних та інших мовних засобів), які найкраще і найповніше з числа співіснуючих виконують свою суспільну роль (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.156).

Нульова інформація – відсутність будь-яких даних.
Повторна інформація – дані, які наводяться в певному тексті не вперше (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.192)

Об'єкт дії - предмет, який підпадає дії. Граматичним вираженням об'єкта в українській мові є додаток. У пасивних зворотах, при дієсловах пасивного стану, фактичний об'єкт дії виражається називним відмінком іменника, що виступає в ролі підмета: робітники будують міст і міст будується робітниками (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.158).

Обставина - другорядний член речення, який пояснює слово із значенням дії чи ознаки, виражає якісно-означальну характеристику дії, стану чи ознаки, умови, при яких відбувається дія, або спосіб, міру, ступінь виявлення дії чи ознаки [ ... ] За значенням розрізняють такі види обставин:

(Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.158-159)

Односкладні речення - речення, граматичну основу яких становить один головний член із залежними від нього словами чи без них, і для вияву повноти й своєрідного характеру свого змісту вони не потребують другого головного члена  (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.163)

Означення - другорядний член речення, який відноситься в реченні до іменника ... і виражає ознаку, якість чи властивість предмета (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.164).

Одиниця перекладу - одиниця мови, що вимагає самостійного рішення на переклад. В якості постійних (готових) одиниць перекладу виступають штампи, ситуаційні кліше, терміни, прислів’я і образні вирази. (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей,1996. С.190)

Омоніми  - слова, однакові за звучанням, але зовсім різні за значенням. Наприклад: балка - улоговина і балка - дерев'яний або залізний брус; пара - газоподібний стан води і пара - два предмети як одне ціле або комплект (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.166)

Описовий прийом - прийом перекладу, який полягає в описі засобами іншої мови позначуваного поняття. До цього прийому вдаються, якщо в мові перекладу немає відповідної номінації або ж вона невідома перекладачеві (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.195)

Особові форми дієслова - форми дієслова, відмінювані за особами, числами і способами, які виступають у реченні в ролі присудка (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.175)

Пасивний стан означає, що дія спрямована на об'єкт, який у реченні має форму називного відмінка і виступає підметом, у той час як реальне джерело дії виражене орудним відмінком і виконує роль додатка (стадіон споруджується студентами) (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.287)

Перехідні дієслова - називають дію, яка спрямована на об'єкт, виражений знахідним відмінком іменника без прийменника або іншими частинами мови, вжитими в значенні іменника: помити підлогу, засклити вікно, посадити дерево. До перехідних дієслів належать також дієслова мислення і мовлення, переживання, почуттєвих сприймань, відношення тощо: говорити правду, розповісти сон, почути пісню, відчувати радість, терпіти біль, любити людину, ненавидіти ворога (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.184).

Період - значно поширене просте або багаточленне складне речення, що характеризується єдністю теми, вичерпною повнотою змісту і гармонійністю синтаксичної структури. За своєю будовою період не становить окремого структурного типу речення, це лише різновид простого або складного речення (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.185).

Підмет - головний член двоскладного речення, що виражає предмет думки, ознака якого розкривається присудком. Підмет перебуває з присудком у двобічному (предикативному) зв'язку і пов'язується способом координації. Морфологізованою формою вираження підмета є називний відмінок іменника. Підмет виражається також: 1) займенниками; 2) кількісними, збірними і порядковими числівниками; 3) субстантивованими словами з різних частин мови; 4) інфінітивом (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.188).

Підрядне речення - синтаксично залежна предикативна частина складнопідрядного речення, яка повністю або тільки частково зберігає структурні ознаки простого речення і граматично підпорядковується головному реченню (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.189).

Плеоназм - багатослів'я, стилістичний зворот мови, який містить у собі слова з однаковими чи близькими значеннями і служить засобом надання більшої виразності і переконливості. Плеоназм як багатослів'я - дефект мовлення, якщо вживання близьких за змістом слів зайве (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.200).

Постпозиція - постановка одного з двох мовних елементів, які взаємопов'язані між собою, після іншого (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.208)

Пояснення - від синтаксичних відношень між членами речення або предикативними одиницями, які відносяться до одного і того ж об'єкту дійсності, а між собою перебувають у зв'язках пояснювального й пояснюючого. Формальним вираженням пояснення є сполучники тобто, а саме, як-от, але, інтонація і словопорядок: пояснюючий член стоїть після пояснюваного: Лось, або лісова корова, водиться здебільшого по лісових просторах Батьківщини нашої (Остап Вишня). Розрізняють три  види пояснювальних відношень: власне пояснення, включення і уточнення (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.210)

Прецизійні слова - одномовні, але на відміну від термінів загальновживані слова, які, як правило, не викликають конкретних асоціацій. При усному перекладі викликають певні труднощі. До прецизійних слів відносяться власні імена, назви днів тижня і місяців, числівники. (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.197)

Приєднувальний - особливий вид синтаксичного зв'язку, характерний здебільшого для розмовного мовлення, який полягає в тому, що граматично пов'язані з реченням окремі його частини (члени речення або частини складного речення) подаються в інтонаційно-смисловому і позиційному відділенні від основного висловлення як додаткові повідомлення, зауваження чи пояснення. Приєднувальний зв'язок здійснюється сполучниками та й, ще й, також, причому, притому, сполученнями при цьому, сурядними сполучниками і, та, а, вжитими у значенні приєднувальних, частками теж, також, засобами інтонації, зокрема пониженням тону і значною паузою перед приєднувальною частиною: Добриня був добрий воєвода, сміливо стояв на стіні, умів вести  за собою людей, та й люди вірили йому (С.Скляренко) (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.216).

Прийом перекладу - конкретна дія або конкретні операції, викликані труднощами, що виникли в процесі перекладу (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.197).

Присудок - головний член двоскладного речення, що означає дію, стан, якість, властивість (активну чи пасивну ознаку) предмета думки, вираженого підметом. Присудок з підметом синтаксично пов'язуються предикативним зв'язком і разом становлять граматичну основу, предикативне ядро двоскладного речення. Підмет і присудок формально уподібнюються один одному. Це уподібнення головних членів речення називається координацією (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.224)

Прийменниковий додаток (посередній) - який виражений іменником з прийменником (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.70)

Прямий додаток - додаток, що означає об'єкт, на який безпосередньо переходить дія, або предмет, який виникає як наслідок відповідної дії чи конкретизує значення пояснюваного дієслова [ ... ] і виражається знахідним відмінком без прийменника, а також родовим при перехідних дієсловах із запереченням не: косити траву, будувати міст, слухати відповідь, не бачити товариша, не видно берега, випити молоко, відрізати хліба (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.70)

Психологічний підмет - представлення, що є першим по порядку виникнення у свідомості і психологічній значимості (вазі): Перекладається текст; У Києві весна (Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., изд-во «Советская энциклопедия», 1966. С.330)

Реалії - речі, предмети, що існують матеріально і служать основою для номінативного значення слова (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.232).

Семантика - 1. Розділ науки про мову, який вивчає значення слів і виразів та зміну цих значень. 2. Значення мовних одиниць - окремих слів, словосполучень, фразеологічних одиниць, а також граматичних форм (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.246).

Синоніми - слова, що означають назву одного й того ж поняття, спільні за основним лексичним значенням, але відрізняються значеннєвими відтінками або емоційно-експресивним забарвленням (чи тим і тим водночас), або сферою стилістичного використання чи можливостями поєднання з іншими словами (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.249).

Синоніми абсолютні - слова, тотожні за значенням і стилістичним забарвленням: кавалерія, кіннота; чорногуз, лелека, бусол; майдан, площа (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.250).

Синоніми граматичні - слова з синонімічними граматичними показниками; рівнозначні граматичні конструкції: книга батька - батькова книга (Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., изд-во «Советская энциклопедия», 1966. С.407)

Синоніми смислові (ідеографічні, понятійні, семантичні) - це стилістично нейтральні слова, які які відрізняються додатковими значеннєвими відтінками, обсягом семантики: бажання, хотіння, охота, жадання, жадоба, жага (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.250).

Синоніми контекстуальні - це слова, які зближуються за своїм значення і вступають в синонімічні зв'язки лише в умовах певного контексту. Поза контекстом слова повний і мертвий, глибокий і німий не усвідомлюються як слова-синоніми, але вони синонімізуються, коли вживаються як означення до іменника тиша  (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.250).

Синоніми стилістичні - це тотожні за значенням слова, але різні за експресивно-емоційним забарвленням, сферою вживання, приналежністю до функціональних стилів мови. В одних рядах стилістичних синонімів стрижневе слово нейтральне, а решта - емоційно забарвлені, в інших - усі слова мають емоційно-експресивне забарвлення: єднати, возз'єднувати, ріднити, братати; летіти, линути (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.250).

Синонімічний ряд - це група слів, об'єднаних спільним основним значенням. Синонімічні ряди об'єднують слова з гранично близькою семантикою, які належать до однієї частини мови. Відхилення пояснюється можливостями вживання однієї частини мови в значенні іншої: багато, чимало, безліч, сила, сила-силенна, маса, тьма, тьма-тьмуща, хмара. Якщо слово багатозначне, то кожне його окреме значення входить у різні синонімічні ряди: тихий, неголосний, приглушений (спів, гомін); тихий, повільний, неквапливий (течія, їзда); тихий, безтурботний, спокійний (життя, радість). [ ... ] Синонімічні слова групуються в синонімічний ряд навколо стрижневого слова, або домінанти (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.251).

Синонімія - збіг за основним значенням морфем, слів, фразеологічних зворотів і синтаксичних конструкцій при наявності в них різних змістових відтінків і стилістичного забарвлення (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.251).

Синтаксична конструкція - поєднання слів, яке становить собою закінчене висловлювання (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.255).

Синтаксичні відношення - відношення, що встановлюються між окремими повнозначними словами чи їх фразеологічними еквівалентами в складі словосполучення, і відношення між членами речення (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.255).

Спосіб перекладу - одна з основних категорій науки про переклад. Спосіб перекладу визначається як об’єктивно існуюча закономірність переходу від однієї мови до іншої в перекладацькій діяльності. Відомі два способи перекладу – знаковий і смисловий. (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.200)

Стиль - функціональний різновид літературної мови, який визначається сферою її функціонування і характеризується особливостями у виборі, поєднанні й організації системи мовних засобів (лексичних, граматичних, фонетичних та ін.) у зв'язку з метою і змістом спілкування (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.291-292).

Стилістична фігура, стилістичний зворот - мовний зворот, особлива синтаксична побудова, що вживається для підсилення виразності висловлення. [ ... ] Це особливі синтаксичні побудови, які мають оригінальну форму образного вираження думок і почуттів людини. Термін "стилістична фігура" використовується також і в широкому розумінні: будь-який мовний засіб ..., що надає мовленню образності і виразності (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.291)

Суб'єкт дії - предмет судження, логічний підмет (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.296)

Субстантивація - перехід слід з інших частин мови до класу іменників (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.297)

Сурядність (сурядний зв'язок) - граматичний зв'язок, який встановлюється між синтаксично рівноправними, незалежними один від одного компонентами - словами, членами речення або складовими частинами складного речення (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.299)

Термін - слово, яке має якість позначати наукове поняття, що складає разом з іншими поняттями даної галузі науки або техніки одну семантичну систему. В тексті, призначеному для перекладу, термін завжди вимагає окремого рішення на перекладу, тобто виступає як одиниця перекладу. (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.200)

Термінативний - що позначає дію, яка передбачає певну границю, спрямоване на досягнення певного результату (ламати, писати, відкривати) (Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., изд-во «Советская энциклопедия», 1966. С.474)

Транскрипція - особлива система письма, яка застосовується для точного відтворення звукового складу слів і текстів якої-небудь мови або діалекту. Транскрипція практична - запис засобами національного алфавіту іншомовних імен, термінів тощо, які не перекладаються рідною мовою, передаються найближчими за звучанням. Наприклад: парашут (фр. parachute), Нью-Йорк (New York), Шауляй (Siauliai)  (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.311-312)

Транслітерація - передача тексту й окремих слів, які записані однією графічною системою, засобами іншої графічної системи, тобто передача однієї писемності літерами іншої (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.312)

Трансформація - основа більшості прийомів перекладу. Полягає у зміні формальних (лексичні або граматичні трансформації) або семантичних (семантичні трансформації) компонентів при збереженні інформації, призначеної для передачі (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.201)

Троп - мовний зворот, у якому слово або словосполучення вжиті в переносному значенні і служать засобом досягнення естетичного ефекту виразності в мові художньої літератури, в публіцистиці, в ораторському стилі тощо (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.313)

Універсалії лінгвістичні – мовні явища (особливості, характеристики), які виявляються у всіх мовах, характерні для всіх мов (Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., изд-во «Советская энциклопедия», 1966. С.485)

Фонема - найменша неподільна звукова одиниця мови, яка служить для творення морфем, слів і словоформ та їх диференціації (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.321)

Фонетичний - який пов'язаний із звуками чи звуковою системою мови; звуковий (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.322)

Фразеологічна одиниця (фразеологізм) - лексико-граматична єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, але неподільна лексично, стійка у своєму складі й структурі, яка, маючи цілісне значення, відтворюється в мові (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.324)

Часткова теорія перекладу – наукове дослідження особливостей різних видів перекладу або співставлення двох конкретних мов або двох з позиції завдань і мети науки про переклад