Головна сторінка
    Попередня сторінка Наступна сторінка

Основні навчальні курси:

КУРС: ДУМИ ЯК УНІКАЛЬНИЙ ЖАНР УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ

    Лектор: асист. Олена Сироїд

Зміст курсу:

    У курсі передбачено розгляд основних теорій щодо генези, функціонування дум. А також історії записування та дослідження, особливостей періодизації, зв’язку з історичними подіями і героями. Ознайомлення з музичними особливостями цього жанру: композиційними, ритмічними, інтонаційно-ладовими, імпровізаційними. Крім того, вивчатимуться питання співвідношення дум з іншими українськими та неукраїнськими, епічними та неепічними фольклорними жанрами чи явищами професійної музики й літератури.

На початок  


КУРС: ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА.
Історія української музики

    Лектор: доц. Ірина Довгалюк

Зміст курсу:

    Джерела української музичної культури та музика Київської Русі.
    Розвиток вокальної та інструментальної музики в дохристиянську епоху. Основні жанри. Носії народної музичної культури. Прийняття християнства на Русі – важливий етап у культурно-мистецькому житті. Зачатки та розвиток музики писемної традиції на Русі. Основні періоди церковного співу в Україні. Знаменний розспів. Система восьмигласія. Роль музикантів-композиторів. Світська музика Київської Русі.

    Хорове мистецтво XIV-XVIII століття.
    Зародження церковного багатоголосного співу. Строчечне багатоголосся. Музичний ренесанс. Ренесанс в Україні. Інтенсивний розвиток багатоголосся. Партесний спів. Київське знамя. Характеристика перших партесних творів. Епоха Бароко. Стильові особливості. Найяскравіші постаті у музичному світі Європи. Бароко в Україні. Музичні центри. Перші друковані ноти у Львові. Микола Дилецький. Жанр світського багатоголосного співу – кант. Стильові особливості, творці. Період класицизму. М.Березовський, Д.Бортнянський, А.Ведель.

    Зародження та розвиток інструментальної музики та музичного театру.
    Інструментальна музика в дохристиянську епоху та за часів Київської Русі XVI-XVII ст. – етапний період в розвитку інструментальної музики. Кріпацькі інструментальні капели. Їх фаховість, репертуар. Рогові оркестри. Інструментальна музика XVIII-XIX ст. Розвиток домашнього музикування. Інструментальна творчість М.Березовського, Д.Бортнянського."Руська симфонія" Е.Ванжури – один з найвизначніших інструментальних творів XVIII ст. Творчість С. Гулака-Артемовського. Опера "Запорожець за Дунаєм".

    М.Лисенко – основоположник української класичної музики.
    Основні віхи життєвого та творчого шляху. Стилеві риси творчості. Музично-етнографічна діяльність. Збірники народних пісень. Теоретичні праці. Вокальна творчість. Обробки народних пісень. Солоспіви. Музика до "Кобзаря". Романси Оперна творчість. Інструментальна музика.

    Музичне життя Західної України у XIX столітті.
    Культурно-історичні умови розвитку українського музичного мистецтва у Галичині на зламі XVIII-XIX ст. Перемишль – як осередок відродження національної культури. Перемишльська співоча школа. Галицький музичний театр. Театральні постановки у львівській духовній семінарії. Перший публічний галицький театр у Коломиї. Театральна діяльність "Руської бесіди". Домашнє музикування. Зародження концертного життя у Галичині. Перемишльська композиторська школа. Продовження традиції Перемишльської школи. Творчість О.Матюка, І.Воробкевича. Діяльність А.Вахнянина. "Лисенківська школа" в Галичині: О.Нижанківський, Ф.Колесса. Д.Січинський – перший західноукраїнський композитор-професіонал.

    Творчість послідовників М.Лисенка.
    М.Леонтович – композитор, педагог. Хорові обробки українських народних пісень Оригінальна хорова творчість. Опера "На русалчин Великдень". Творчість К.Стеценка – композитора, педагога, громадського діяча. Я.Степовий (Якименко) – продовжувач традицій М.Лисенка. Композитор, диригент, педагог, музикознавець, фольклорист – С. Людкевич.

    Музичне життя України у міжвоєнний період.
    Суспільно-історична ситуація в Україні та стан розвитку музичного мистецтва. Музична Європа першої половини XX ст. Основні європейські школи, течії, напрямки. Товариство ім. М.Леонтовича. Початок репресій. Створення Спілки радянських композиторів. Нові критерії в оцінці творчості композиторів. Організація об’єднання музикантів-професіоналів "Союз українських професійних музик". Значення і роль. Основні секції. Творчість представників СУПРОМу: Н.Нижанківського, В.Барвінського, С. Туркевич, Б.Кудрика, А.Рудницького. Характеристика їх спадщини.

    Творчість композиторів другої половини ХХ століття.
    Зародження нових напрямків, композиторських технік в Європі. Відношення до "нової" музики в Україні. Політика уніфікації. Нові критерії та вимоги до музики. Творчість Л.Ревуцького, В.Косенка, Б.Лятошинського. Період відлиги у культурно-мистецькому житті України. Творчість композиторів-шестидесятників. Основні напрями їх творчої діяльності. Продовження традицій попередників: М.Колесса, Р.Сімович, В.Кирейко. "Нова фольклорна хвиля". Творчість М.Скорика, Л.Дичко, Л.Грабовського. Творчість В.Сильвестрова, В.Годзянського, В.Загорцева. Музичне життя України сьогодні. Мистецькі акції: фестивалі, конкурси. Міжнародний фестиваль сучасної музики "Контрасти". Творчі колективи. Виконавці-солісти. Композитори-традиціоналісти та новатори. Наші сучасники: Ю.Ланюк, О.Козаренко, О.Щетинський, В.Камінський, І.Щербаков, Є.Станкович, Б.Янівський та ін.

    Лектор: асист. Олена Сироїд

Зміст курсу:

    Огляд історії українського мистецтва, починаючи від витоків (передісторичний період) і закінчуючи сучасною проблематикою. Розглядаються прояви загальноєвропейських стилів в основних видах українського мистецтва, тобто в музиці, архітектурі, малярстві, скульптурі, графіці. Найбільше часу й уваги приділяється тим епохам, коли українське мистецтво зазнало справжнього розквіту – зокрема, добі Київської Русі й Галицько-Волинського князівства, добі Бароко, добі Класицизму, Романтизму, а також творчості митців кінця ХІХ – початку ХХ ст.

На початок  


КУРС: ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФОЛЬКЛОРИСТИКИ

    Лектор: доц. Ганна Сокіл

Зміст курсу:

     Специфіка розвитку української фольклористики кінця ХІХ – початку ХХ ст. Загальний огляд здобутків науки за ХІХ ст. Новий етап розвитку фольклористичної науки. Галичина – центр українського політичного і культурно-освітнього руху. Активне розгортання збирацької та дослідницької роботи в Науковому товаристві ім. Шевченка у Львові. Створення Етнографічної комісії (травень, 1898). Інтеграція української етнологічної науки в європейський і світовий науковий процес. Роль Івана Франка у розвитку української фольклористики. Праця І. Франка в НТШ – найінтенсивніший, найпродуктивніший та найкорисніший період для української культури.
    Фольклористичні студії Володимира Гнатюка. Науково-організаційна робота в НТШ. В.Гнатюк – представник порівняльно-історичного методу. Методика збирання та класифікація усної словесності. Текстологічні принципи записування і видання фольклорних матеріалів. Внесок в українську фольклористику Осипа Роздольського. Співпраця в НТШ з І.Франком, В.Гнатюком, М.Грушевським, Ф.Колессою.
    Ф.Колесса – видатний дослідник народної творчості, засновник українського етнографічного музикознавства. Ф.Колесса про комплексне дослідження народної творчості ( вивчення словесного і музичного компонентів пісні, літературно-фольклорні зв’язки ). Наукові студії Ф.Колесси про козацькі думи. Регіональні дослідження українського фольклору в науковій спадщині Ф.Колесси. Українські письменники – збирачі і популяризатори народної творчості. Особливості розвитку української фольклористики 20-30-х років ХХ ст. Діяльність Всеукраїнської Академії наук (ВУАН) у Києві в галузі народознавства. Фольклористично-етнографічне зацікавлення Історичної секції та Етнографічної комісії в рамках Історико-філологічного відділу УАН. Михайло Грушевський – керівник Історичної секції. Заклик ученого збирати фольклор, публікувати окремими корпусами народні думи, історичні пісні ("П’ятдесят літ "Исторических песен малорусского народа"). Методологічні засади праці М.Грушевського "Історія української літератури" (тт. 1, 4). М.Грушевський про становлення народної творчості та етапи її розвитку. Дослідження вченого про билини. Катерина Грушевська – дослідниця народних дум. Науково-організаційна та дослідницька робота академіка Андрія Лободи, директора Етнографічної комісії.
    Фольклористичні дослідження західноукраїнських науковців у 20-х рр. ХХ ст. Співпраця українських учених. Наукові розвідки М.Возняка, І.Cвєнціцького, В.Щурата, К.Сосенка.
    Специфіка розвитку української фольклористики в радянський час. Організація досліджень в Інституті українського фольклору (1936-1942), Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії. Фольклористична спадщина Максима Рильського. Здійснення багатотомного видання українського фольклору в серії "Українська народна творчість".
    Українська фольклористика на сучасному етапі. Стан і перспективи розвитку фольклористичної науки. Сучасні київський, львівський та ін. осередки фольклористики. Спеціальні фахові видання в Україні: збірники, дослідження, періодика. Дослідження в галузі української фольклористики поза межами України.

На початок  


КУРС: МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФОЛЬКЛОРУ В ШКОЛІ

    Лектор: асист. Богдана Олейко

Зміст курсу:

    Проблеми сучасної середньої освіти у світлі концепції національної школи. Переорієнтація змісту навчання відповідно до вимог часу. Збільшення питомої ваги перетворювальної діяльності у процесі навчання. Учень як суб’єкт навчального процесу. Завдання курсу методики на сучасному етапі.
    Організація навчального процесу. Методи і форми навчання. Урок як основна форма навчання. Типи уроків та їх структура.
    Аналіз методів та форм навчання з погляду доцільності їх виконання на уроках фольклору. Усна народнопоетична творчість у сучасній школі. Фольклор у діючих програмах середньої школи з української літератури (5-10 кл.). Підручники й посібники з фольклору.
    Методика вивчення основних жанрів фольклору. Народні казки, загадки, прислів’я та приказки у 5 кл. Ілюстративний матеріал на уроках уснопоетичної творчості.
    Методика вивчення календарно-обрядової поезії. Міфологічна основа колядок, щедрівок, веснянок. Робота з текстами. Диференціація на уроках фольклору.
    Методика вивчення історико-героїчного епосу. Вікові особливості засвоєння фольклорного матеріалу (історичні пісні, думи в 6, 7 та 10 кл.). Зв’язок фольклору з історією. Поняття про інтегровані уроки.
    Методика вивчення балад і ліричних пісень. Поетика фольклорних творів. Уроки з теорії усної народнопоетичної творчості.
    Методика вивчення прозових жанрів. Легенди та перекази рідного краю. Пізнавальна та перетворювальна діяльність на уроці. Застосування різних видів домашніх робіт при вивчення фольклору. Методика вивчення народної драми. Драматичні елементи (ігри, забави, сценки) в календарно-обрядовій поезії. Весілля як добре скомпонована драма. Вертепна драма, її витоки і функціонування. Застосування експонуючих методів навчання при вивченні народної драми.
    Організація позакласної роботи з українського фольклору. Факультативні заняття з усної народної творчості. Народні свята і традиції у школі. Збирання і дослідження уснопоетичних перлин даного регіону.

На початок  


КУРС: МЕТОДОЛОГІЯ ЕТНОМУЗИКОЛОГІЧНИХ СТУДІЙ

    Лектор: асист. Ірина Федун

Зміст курсу:

    Етномузикологія: предмет і мета досліджень, головні субдисципліни. Суміжні дисципліни етномузикології. Основні напрямки і методи досліджень в етномузикології. Методи польової роботи. Проблеми транскрипцій народної музики у світовій етномузикології. Колекціонування народному зичних творів. Звукові архіви. Систематика народномузичних творів. Класифікація традиційної музики. Типологія народновокальної творчості. Опис народному зичного матеріалу. Наукові жанри.

На початок  


КУРС: МЕТОДОЛОГІЯ ФОЛЬКЛОРИСТИЧНИХ СТУДІЙ

    Лектор: доц. Ганна Сокіл

Зміст курсу:

    Курс передбачає узагальнення, систематизацію знань студентів про головні напрямки, течії, школи в фольклористиці, ознайомлення з сучасними науковими методами та методологічними принципами досліджень у цій галузі науки. Акцентується, що одним з найважливіших питань у методології є питання, що саме слід розуміти під певною наукою (у нашому випадку під фольклористикою), який її обсяг і що слід брати за основу фольклористично-наукового дослідження (окремий народнопоетичний факт, явище в цілому тощо).
    Курс необхідний для магістрів, оскільки виробляє вміння орієнтації у сучасних наукових методах, утверджує думку про те, що істинна наука завжди допускає плюралізм думок, суджень, міркувань, кожен з яких має право на існування. Магістри вчаться зіставляти різні точки зору, давати критичні оцінки різним методологічним принципам, завдяки яким фольклор можна розглядати з різних боків. Курс допоможе магістрам у правильному виборі методологічних прийомів при написанні наукових робіт.
    Тема 1. Методи, методологія, їх значення для науки. Методологія як комплекс способів і прийомів аналізу, що в сукупності характеризують певну фольклористичну школу. Роль методології в процесі конкретної наукової праці. Методологічний експеримент. Роль виховного об’єктивного міркування. Важливість фактичних доказів для будь-якої думки. Сумнів – вихідний методологічний момент дослідження.
    Тема 2. Питання про статус фольклористичної науки. Наукова самостійність фольклористики, співіснування з різними суміжними дисциплінами (філологічними, етнографічними та ін.). розробка методів дослідження, теорії предмета, наявність конкретної концепції. Боротьба методологічних ідей у фольклористиці.
    Тема 3. Системне дослідження фольклору. Методика систематизації, класифікації й аналізу зібраного матеріалу. Синхронне і діахронне вивчення фольклору – два послідовні і взаємозв’язані етапи системного студіювання усної словесності.
    Тема 4. Методологічні дослідження науковців ХХ ст., їх класифікація. Методологічні проблеми сучасної фольклористики. Застосування сучасної методики і сучасних знань у галузі міфології.
    Тема 5. Методологія порівняльно-історичного вивчення фольклору: історико-типологічний метод; структурно-типологічне дослідження; облік і систематизація типологічних даних (покажчики сюжетів, типів, словники і т. д.). Теорія інтерпретації фольклорного твору як зображення історичного життя у концепції сучасних фольклористів.
    Тема 6. Семіотичне дослідження усної словесності. Структурно-семіотичний метод.
    Тема 7. Естетичний аспект фольклористичних студій. Художній метод.
    Тема 8. Дослідження фольклорних явищ методами географічного картування, польових спостережень, соціологічного опитування, анкетуванням тощо.
    Тема 9. Функціональний метод. Функціонально-соціологічний та інші методи дослідження фольклору.

На початок  


КУРС: МІФОЛОГІЯ (народів світу)

    Лектор: доц. Андрій Вовчак

Зміст курсу:

    Тема 1. Мета, завдання, структура і бібліографія курсу.
    Тема 2. Передумови виникнення та особливості міфологічного мислення. Природа міфу. Специфіка міфу – "символізм", етіологізм, генетизм міфу. Синкретичний характер міфології. Розмежування міфу від обряду, казки, легенди, переказу, міфології від релігії, співвідношення її з фольклором.
    Тема 3. Основні терміни та категорії міфології (міфічний час, світове дерево, світове яйце, міфічні числа, верх–низ, лівий–правий та ін.). Категорії міфічних істот (прапредки, культурний герой, деміугр, трікстер, духи, боги). Класифікація міфів (етіологічні міфи, космогонічні: астральні, солярні, місячні міфи, антропогонічні міфи, теогонічні міфи, дуалістичні міфи, близнючні міфи, тотемічні міфи, календарні міфи, есхатологічні міфи, героїчні міфи).
    Тема 4. Грецька міфологія. Джерела вивчення. Періодизація грецької міфології. Класифікація грецьких міфів.
    Хтонічна міфологія. Передумови виникнення та особливості світосприйняття і світопогляду греків. Основні мотиви, персонажі.
    Олімпійська міфологія. Передумови еволюції давньогрецької світоглядної системи, особливості її функціонування на даному етапі. Основні мотиви, персонажі.
    Героїчна міфологія. Передумови зміни світоглядних уявлень греків даного періоду, їх відбиття у міфі. Основні мотиви і персонажі героїчної міфології. Ранній та пізній героїзм. Еволюція міфологічного героя. Порівняння грецької героїчної міфотворчості із епічно-героїчною творчістю інших європейських народів. Занепад грецької міфології.     Тема 5. Германо-скандинавська міфологія. Джерела вивчення. Особливості еволюції світоглядних уявлень давніх германців. Національна специфіка давньогерманської міфології. Періодизація давньогерманської міфології. Германська міфологія, особливості її вивчення. Передумови виникнення та особливості світосприйняття континентальних германців. Система божеств германської міфології.
    Скандинавська міфологія. Періодизація скандинавської міфології. Класифікація скандинавських міфів. Скандинавська космогонія. Просторова модель світу скандинавів (горизонтальна й вертикальна проекції). Пантеон скандинавських богів.
    Скандинавська есхатологія, її національна специфіка, зв’язок з есхатологічними моделями інших народів. Скандинавська героїка. Її зв’язок з міфологічною системою скандинавів.
    Тема 5. Українська міфологія у слов’янському контексті. Джерела та особливості вивчення слов’янської, української міфологій. Специфіка еволюції світоглядних і релігійних систем у слов’ян. Національний характер української міфології.
    Релігійний світогляд давніх слов’ян, його специфіка; відбиття у фольклорно-обрядовій системі слов’ян. Рівні слов'янської міфології (власне міфологія та демонологія).
    Вища міфологія давніх українців у слов’янському контексті: ідея "єдиного" бога у давніх слов’ян і українців, ідея спеціалізації головних виявів "єдиного" бога, приклади спеціалізації світла як найвищого прояву божественної істоти.
    Вищі божества давніх українців (у слов’янському контексті): природа виникнення, сутність, генеза функцій, специфіка. Божества Володимирового пантеону. Інші шановані божества. Рівень персоніфікації та антропоморфізму давньоукраїнських божеств.
    Язичницькі ідоли. Документальні свідчення про існування ідолів у слов’ян, ідолопоклонство давніх українців. Світоглядні особливості ідолопоклонства. Язичницькі храми. Документальні свідчення про існування поганських храмів у слов’ян Гіпотези існування поганських храмів у давніх українців. Святилища давніх українців, місце їх розташування. Язичницькі жертви і обряди. Інститут жерців. Документальні свідчення про приношення жертв та жерців у слов’ян та в українців. Демократизм поганської традиції українців щодо здійснення ритуалів та обрядів. Язичницькі свята та їх релікти у календарній обрядовості зимового, весняного та літнього циклів.
    Поняття демонології. Специфіка української демонології, спроби її класифікації. Демонологічні істоти, їх природа, специфіка творення образів, історичні умови еволюції української демонології. Слов’янський контекст української демонології.
    Люди, обдаровані надприродною силою – т.зв. "непрості", "земні боги" як посередники між реальним і потойбічним світом духів: волхви, чарівники, відьми, знахарі, мольфари, градівники, гадєрки; покутники, мерці, упирі, вовкулаки та ін. Характеристика функцій, природа виникнення.
    Космогонічні уявлення давніх українців. Особливості космогонічних уявлень давніх українців у порівнянні із космогонією слов’янських народів Особливості еволюції українських космогонічних уявлень. Український космогонічний міф. Уявлення українців про землю, астральні світила та явища, рослинний і тваринний світ, людину, хвороби, смерть, долю і недолю, щастя, їх походження. Український етіологічний та календарний міфи. Відображення міфічних уявлень у фольклорній творчості. Трансформація міфологічних мотивів у фольклорі. Міфологія і література.

На початок  


КУРС: МУЗИЧНИЙ ФОЛЬКЛОР

    Лектор: асист. Ірина Федун

Зміст курсу:

    У другому семестрі в рамках курсу "Музичний фольклор" студенти вивчають: історичний розвиток теорії фольклору; особливості збирання і транскрибування та архівування народної музики; типи віршування та різновиди мелостроф у пісенному фольклорі; поняття музичного ритму та типи ритмів, мелодику української народної музики; особливості ладової будови традиційної вокальної та інструментальної музики; проблеми моделювання зразків народновокальної творчості; сучасні напрямки та методи досліджень в етномузикології.

На початок  


КУРС: ОСНОВИ ТЕОРІЇ ФОЛЬКЛОРУ

    Лектор: доц. Олена Гінда

Зміст курсу:

    Осмислення теоретичних проблем фольклору сприяє формуванню наукового підходу до явищ народної культури, орієнтує майбутнього фахівця у комплексі питань (етнографічних, філософських, етнопсихологічних, етнолінгвістичних тощо), що виникають в процесі знайомства з таким складним явищем як фольклор. Теорія фольклору – багатогранна і різнопланова галузь культурологічних знань, яка в межах курсу "Основи теорії фольклору" розглянута в обсязі того мінімуму, який є необхідним для першого (пропедевтичного) осмислення дисципліни. Теорія фольклору – це базовий світоглядний і філософський орієнтир науки фольклористики, якому належать методологічні, аксіологічні і філософські пріоритети в осмисленні фольклору як складного синкретичного явища. Саме ці мотивації зумовили зміст курсу, який складається з наступних тем:
    1. Обсяг і завдання курсу "Основи теорії фольклору".
    2. Специфічні ознаки фольклору як синкретичної дисципліни. Взаємозв’язок фольклору з іншими галузями гуманітарних знань.
    3. Основні категорії теорії фольклору.
    4. Принципи класифікації фольклорного матеріалу ( регіональний, етнографічний, музикологічний, літературознавчий тощо).
    5. Система жанрів українського фольклору та її історична еволюцію. Історико-літературні і фольклорні методики "реставрації" жанрових систем в галузі типології жанрів. Диференціація понять "жанр літературний і жанр фольклорний" і характер жанрового синкретизму.
    6. Зміст термінів "фольклорний текст" і "фольклорний твір", спільні і відмінні риси.
    7. Співвідношення традиції та новаторства у фольклорі, традиції та імпровізації на певних текстових рівнях: вербальному, композиційному, сюжетному, ідейно-тематичному.
    8. Зміст понять "обряд", "обрядовий комплекс", "ритуал", "оказіональна ситуація" та їх зв’язок із " ситуацією переходу" (ван Геннеп).
    9. Функціонування поняття "модель світу" у сучасних фольклористичних і культурологічних розвідках. Шляхи трансформації світової моделі (зокрема моделі світового дерева) у фольклорних текстах.
    10. Зміст і функціонування поняття таких теоретичних категорій і явищ: 1) диглосія, 2) архетип, 3) поліфункціональність і функціональне поле, 4) образ фольклорний, 5) мотив, сюжет і композиція фольклорного твору, їх специфіка, 6) поетика фольклорного твору в широкому і вузькому значенні, 7) естетика фольклору.
    11. Місце і значення теорії фольклору в системі фольклорних дисциплін.

На початок  


КУРС: СВІТОВИЙ МУЗИЧНИЙ ФОЛЬКЛОР

    Лектор: асист. Ірина Федун

Зміст курсу:

    Географічні й історичні стилі музики світу. Музика усної традиції на територіях, де домінують високорозвинені культури (на прикладі Литви, Швеції, Великобританії, Німеччини, Італії, Іспанії). Племінна музика та музика неписьменних спільнот (на прикладі Африки, індіанців Північної та Південної Америки). Традиційна музика високорозвинених культур Сходу (на прикладі Арабської Азії, Індії, Китаю, Японії).
    11. Місце і значення теорії фольклору в системі фольклорних дисциплін.

На початок  


КУРС: ТЕОРІЯ ФОЛЬКЛОРУ

    Лектор:

Зміст курсу:

    Теорія уснословесного образу.
    Усна словесність (народна література) і писана література як два типи літератур. Різниця в техніці образотворення. Поетика і субпоетика. Можливості стилістики. Версія про відмирання народнословесної творчості. Усна словесність і фольклор.

    Фази побутування усної словесності.
    Усна словесність і концепції людини на світу. Взаємини писаної й усної літератур. Ойкотип і архетип. Усна словесність в концепції історії національної літератури. Історизм усної словесності та її еволюція. Усна словесність і літературна мова (церковнослов’янська, латинська, національна).

    Усна словесність як об’єкт науки.
    Філологічна візія уснословесних творів. Народна література у світлі етнології. Допоміжні дисципліни. Концепції рис усної словесності. Селянська література (нижча) і професійна (вища). Анонімна. Фольклор і його семантика. Сучасні лінгвістичні концепції. Вітчизняні підходи до вивчення усної словесності (історико-культурний, міфологічний, порівняльний). Концепція колективного характеру творення народної літератури. усність творення, специфіка контексту, взаємин творця і слухача. Неофольклористична візія специфіки. Концепція природної комунікації (К.Чистов).

    Менталітет і усна словесність.
    Національні риси усної словесності. Ієрархія усної словесності. Концепція епічних творів та епосу. Медіавальна теорія й українські думи. Географічно-історичний метод. Моногенетичність і полігенетичністьв усній словесності.

    Синкретизм усної словесності.
    Народна драма. Негація побутування в аграфічному періоді побутування усної словесності. Народний і професійний театр. Атрибути народної вистави. Проблеми класифікації народної драми. Типологія народної драми. Веснянки у світлі народної сценографії.

    Народна риторика
    Народна риторика як уміння навіяти, переконати і вміння говорити. Значення контексту для семантики і форми жанрів народної риторики. Здравиці, замовляння, заклинання, голосіння, лічилки.

    Малі жанри
    Малі жанри (прислів’я, приказки, загадки) у світлі теорії. Семантичне поле малих жанрів. Малі жанри як глобальна метафора.

    Народна лірика.
    Історія народу і тематичний спектр лірики. Індивідуальне та ірраціональне у народні ліриці. Психологізм, ліризм, реалізм. Нарація в ліриці.

    Епічна поезія.
    Мотивно-тематичне поле. Взаємини епічної пісні з лірикою. Роль наррації. Засоби епічно-поетичного створення образу.

    Нарративні жанри усної словесності.
    Комплексність фактури. Роль акції та абстрагування конкретного, абсолятизація часу і простору. Місце чудесності, фантастичності, міфологічності.

    Мікроструктура стилю уснословесних творів.
    Зміст і дійсність. Внутрішній світ уснословесного твору. Текст і лінгвістичний аналіз.

На початок  


КУРС: УКРАЇНСЬКА МІФОЛОГІЯ І ДЕМОНОЛОГІЯ

    Лектор: доц. Андрій Вовчак

Зміст курсу:

    І. Бібліографія курсу. Характеристика найважливіших посібників.
    ІІ. Найважливіші теоретичні поняття і категорії міфології

    2.1. Поняття "міф", "міфологія". Міф як сказання про богів, духів, героїв, обожнених або пов’язаних із богами своїм походженням, про прапредків, що діяли на початку часу й прямо або опосередковано брали участь у створенні самого світу, його елементів як природних, так і культурних. Міф як архаїчна, властива давньому первісному суспільству форма світосприймання, розуміння світу і самої себе первісною людиною, як початкова форма духовної культури людства.
    Поняття "міфологія"; два значення терміна "міфологія": 1) міфологія як сукупність сказань про богів і героїв і, водночас, система фантастичних уявлень про довколишній світ. Міфологія як найраніше ідеологічне утворення синкретичного характеру, спрямоване на осмислення світу. Зв’язок і співвідношення міфології з іншими формами людської духовної діяльності (релігія, філософія, наука, фольклор, мистецтва); 2) міфологія як наука про міфи – наукова дисципліна; зв’язок міфології як науки з іншими дисциплінами – з фольклористикою, історією літератури, філософією, історією, психологією.
    2.2. Природа міфу, міфологічного світосприймання. Своєрідність міфологічної мислення – оживлення, одухотворення, олюднення навколишнього середовища, загальна персоніфікація, "метафоричне" зіставлення природних, соціальних, культурних об’єктів. Передумови виникнення та особливості міфологічного мислення. Три джерела міфологічного світогляду давніх народів; головні передумови виникнення "міфологічної логіки"; джерела міфічних мотивів; особливості міфологічного мислення у порівнянні з мисленням поетичним.
    Специфіка міфу – "символізм" міфу, етіологізм міфу (спрямованість на пояснення реалій навколишнього середовища), генетизм міфу (заміна причинно-наслідкових зв’язків прецедентом – походження предмета видається за його суть); "правдивість" міфу (парадигматичний характер міфічної реальності).
    2.3. Основні терміни та категорії міфології: міфічний час (міфічне минуле, прачас, час до часу і т.д.), основна функція міфічного часу у міфі, уявлення про початковий та кінцевий час; світове дерево як універсальна міфологічна модель світобудови; світове яйце (космічне яйце) як образ космогонічних міфів у міфологічних традиціях народів світу; міфічні числа (1, 2, 3, 4, 7, 9, 12, 13 і т.д.); верх і низ, лівий – правий.
    Категорії міфічних істот: прапредки (першопредки, прабатьки, праістоти); культурний герой; деміугр; трікстер; духи; боги. Класифікація міфів: етіологічні міфи; космогонічні: астральні, солярні, місячні міфи; антропогонічні міфи; теогонічні міфи; дуалістичні міфи; близнючні міфи; тотемічні міфи; календарні міфи; есхатологічні міфи; героїчні міфи.
    2.4. Синкретичний характер міфології. Розмежування міфу від обряду, казки, легенди, переказу, міфології від релігії, співвідношення її з фольклором.

    ІІІ. Українська міфологія, загальні зауваги
    3.1. Джерела української міфології: давні пам’ятки історико-літературні релігійного та світського змісту українські та іноземні: літописи, хроніки, свідчення християнських місіонерів, які ще застали язичництво, "Слово о полку Ігоревім", релігійні "Поученія"; жива фольклорна традиція; дані археології, релікти язичницької скульптури, графіки тощо.
    3.2. Проблема періодизації української міфології та висвітлення еволюції світоглядних уявлень давніх українців.
    – культ природи як початковий етап еволюції української міфології (поклоніння річкам, озерам, колодязям; міфічне значення природних явищ та істот тваринного світу, оживлення та персоніфікація природного світу). Ідея первинності природопоклонства українців, її підтвердження в українських та зарубіжних історико-літературних пам’ятках. Природопоклонство як основа календарної обрядовості українців.
    – формування уявлень про божества. Ідолопоклонство як етап еволюції уявлень про божества в українській міфології. Пантеон язичницьких ідолів кн. Володимира.

    IV. Вищі боги давніх українців
    4.1. Ідея єдиного верховного головного бога у слов’ян і конкретно в давніх українців. Історичні джерела (візантійський історик Прокопій Кесарійський VI ст., німецький місіонер Гельмольд ХІІ ст., "Житіє Оттона Бамберзького" ХІІ ст., "Повість времених літ" ХІІ ст. та ін.). Два головні моменти давньої слов'янської релігії, які з’ясовують ці джерела: 1) слов’яни (українці) вірили в єдиного бога, визнавали його єдиним владикою світа, пов’язуючи з ним різні метеорологічні явища (блискавка); 2) водночас шанували численні дрібніші божества, надприродні істоти другорядного значення.
    Реалізація ідеї єдиного верховного бога в українській міфології: Сварог – "єдиний бог" давніх українців, податель творчої сили цілої природи. Відомості про Сварога у давніх (д Х ст.) українських та іноземних історико-літературних пам’ятках. Фрагментарність згадок про цього бога у пізнішій літературі (ХІ-ХІІІ ст.).
    4.2. Ідея спеціалізації найзначніших проявів "єдиного бога" в окремі нові божества. "Існують підстави вважати, що тим давнім "єдиним богом" творчої сили цілої природи у наших предків був Сварог. Пізніше, в міру того, як різні, найбільш видатні прояви сього бога спеціалізувалися в поглядах поодиноких слов’янських народів і означались окремими іменами, ці нові спеціалізовані прояви – вже в ролі нових богів – заступали і відсували на задній план стару ідею головного бога. Тому між іменами шанованих на Русі в Х ст. богів ми не зустрічаємо вже Сварога. Натомість витупає Перун – бог блискавиці й грому, Хорс-Даждьбог – бог сонця, джерело всякого світового добра, Сварог-вогонь та ін.
    4.3. Приклади спеціалізації найважливіших проявів божественної істоти. Світло як найістотніший прояв єдиного бога давніх слов’ян (простеження у слові Сварог санскритського слова "свар" – світло, небо, сонячне світло, від цього мабуть походить і укр. слово вар. Світлопоклоніння як домінанта міфологічного світогляду давніх слов’ян.
    Приклади спеціалізації світла (як найважливішого прояву давнього єдиного бога) в образах нових божеств у поглядах окремих слов’янських народів (на матеріалі давніх історико-літературних пам’яток): божества полабських слов’ян Сварожич (ХІ ст.), Радегаст (ХІ ст.), Свентовит (ХІІ ст.); українські вищі боги Перун, Хорс-Дажбог, Волос, Сварожич-вогонь.
    4.4. Вищі божества давніх українців. Київський пантеон язичницьких ідолів: Перун, Хорс, Дажбог, Стрибог, Симаргл, Мокош. Мета його створення, характер та значення крізь призму релігійних реформ Володимира Великого. Ідол Велеса на Подолі. Турова божниця.
    Сутність, функції вищих божеств давніх українців доби Руської держави. Рівень персоніфікації та антропоморфізму давньоукраїнських божеств. "Перун, Хорс-Даждьбог, Велес, Сварожич як "боги" у властивім значінню слова – добродійна сила й податель добра".
    Особливості українського божественного пантеону у порівнянні із грецьким, германо-скандинавським та ін. пантеонами богів (слабка індивідуалізація; відсутність слідів генеалогії богів; характер жіночих міфологічних божеств пантеону; збереження характеру стихії, із якої виникло божество: певні природні сили, метеоричні явища, елементи природи тощо).
    Численні божества, які не увійшли до Київського пантеону: Лада, Ладо, Ярило, Купало, Троян, Марена, Див, Діва, Рід, Рожаниця, Переплут та ні. Особливості висвітлення цих божеств у історико-літературних та фольклорних джерелах. Спроби визначення місця цих божеств у світоглядних уявленнях українців в науковій та науково-популярній літературі. Ідея становлення цих міфологічних істот в ролі вищих богів в часі Двовір’я у зв’язку із занепадом системи давніших вищих божеств та природнім процесом заповненням пустої ніші у світоглядній системі народу (особливе поширення апокрифічної літератури та підняття давніших другорядних божеств до ролі головних як заповнення ніші побутової (щоденної, актуальної чи злободенної) міфології, до якої не "спускався" християнський Господь Бог). Порівняно вищий ступінь еволюції "нових вищих" богів порівнянні з богами-ідолами Київського пантеону: вказівки історико-літературних джерел та фольклорної традиції про рівень індивідуалізації та антропоморфізму цих богів, сліди їх генеалогії; характер жіночих міфологічних божеств; розвинутість покровительських та опікунських функцій; існування обрядодійств та вшанування божеств тощо).
    4.5. Язичницькі ідоли. Документальні свідчення про існування ідолів на Русі та ідолопоклонство давніх українців. Особливості розташування ідолів, їх форма, зовнішній вигляд (рівень антропоморфізму). Надзбручанський ідол у порівнянні з описами поганських ідолів балтійських слов’ян Свентовита, Радегаста, Сварожича та ін. Світоглядні особливості ідолопоклонства.
    Язичницькі храми. Документальні свідчення про існування поганських храмів у слов’ян (балтійських слов’ян). Гіпотези існування поганських храмів у давніх українців (київське поганське капище). Святилища давніх українців, місце їх розташування.
    Язичницькі жертви і обряди. Інститут жерців. Документальні свідчення про приношення жертв та жерців у слов’ян та в українців. Відсутність чітких відомостей про інститут жерців у давніх українців. Демократизм поганської традиції українців щодо здійснення ритуалів та обрядів (голова роду як головний виконавець обрядодійств і т.д.). Українські жреці – волхви, відуни, кудесники, кощунники, чаровники, потвори (потворниці) тощо – їх вплив на давнє суспільство та еволюція у пізніші епохи.
    Язичницькі свята та їх релікти у календарній обрядовості зимового, весняного та літнього циклів. Міфологізм днів тижня (Святий Понеділок, Свята П’ятниця, Свята Неділенька).

    V. Українська демонологія
    5.1. Специфіка української демонології, спроби її класифікації. Багатство та різноманітність так званої нижчої міфології українців. Рівень та особливості її збереження та сучасного побутування в Україні. Публікація міфологічних легенд у фольклорно-етнографічних збірниках В.Гнатюка, М.Шухевича, А.Онишкевича та ін. Різні спроби класифікації демонології, їхня умовність і складність.
    Високий ступінь еволюції українських демонічних істот у загальній системі розвитку уявлень про божественні міфічні істоти: високий рівень індивідуалізації демонів, співвідношення антропоморфізму та зооморфізму, виражена генеалогія; розвинутість опікунських функцій (над природними реаліями, людською господаркою тощо); регулювання важливих сторін життя та діяльності селянина.
    Основні аспекти аналізу демонічної істоти: аналіз імені, генеалогії, зовнішнього вигляду, місця проживання, функцій, характеру контакту із людиною, оберегів та застережень; з’ясування різночасових нашарувань у віруваннях про істоту.
    Чорт (Дідько, Він, Той, Осинавець, Пек му, Щезник, Сатана, Диявол) як демонічна істота, у якій відбилася уся складність формування та еволюції давніх світоглядних уявлень українців.
    5.2. Українські демонічні істоти, які розвинулися на основі культу природи – лісовик, польовик, водяник, болотяник, земляний дух, русалка польова, водяна, лісова (мавка, нявка), повітрулі та ін. – як результат оживлення, одухотворення та обожествлення явищ та реалій природного середовища.
    5.3. Українські демонічні істоти, які розвинулися на основі культу предків – так звані "хатні духи" – дідо, домовик, пасічник, скарбник, одмінник, карлик та ін. – як реалізація уявлень про смерть та вшанування померлих у напрямку перетворення у давній свідомості померлих прабатьків і прародичів у істот вищого, божественного, міфічного характеру [М.Костомаров].
    5.4. Люди, наділені надприродними силами (земні боги, непрості) – своєрідні посередники між реальним світом і потойбічним – світом духів. Дві категорії цих істот: "живі" та "неживі":
    "Живі" – відьми (родимі і вчені), відьмаки, знахарі, мольфари, градівники, гадєрки, інклюзники та ін. Функція регулювання різноманітних сторін і моментів життя та діяльності селянина. Обереги та застереження. Специфіка їх взаємодії. "Магічний фольклор" (замовляння, закляття, примівки тощо) у практиці "непростих".
    "Мертві" – мерці, опирі, вовкулаки, страдчата, потерчата, повішальники, потопельники – так звані покутники як реалізація давніх уявлень про смерть (ненормальну, наглу смерть, вбивство, самовбивство) та культу померлих. Домінуючий характер взаємодії цієї категорії істот із людиною. Обереги та застереження.

    VI. Космогонічні уявлення давніх українців
    6.1. Особливості космогонічних уявлень давніх українців у порівнянні із космогонією інших народів (слов’ян, германців, греків та ін.). Різночасові впливи на формування українських космогонічних уявлень.
    6.2. Український космогонічний міф. Уявлення українців про землю, астральні світила та явища, рослинний і тваринний світ, людину, хвороби, смерть, долю і недолю, щастя, їх походження. Український етіологічний та календарний міфи.
    6.3. Відображення міфічних уявлень у фольклорній творчості. Трансформація міфологічних мотивів у фольклорі.

    VII. Національна специфіка української міфології
    Міфологічний заможний господар, святість родини – ідеал української міфології. Відсутність потворного, кошмарів та жахів. Домінування людини над демонічними силами, спроможність її керувати своєю долею. П.Куліш, І.Нечуй-Левицький про специфіку українських міфологічних образів.

    VІІІ. Міфологія і література
    Роль міфологічних образів у літературно-художніх текстах: показ фантазії народу, філософічне поглиблення твору. Образи представників вищої міфології у "Слові о полку Ігоревім", міфологічні персонажі в "Енеїді" І.Котляревського. Засоби "учуднення" в химерних оповіданнях і повістях Г.Квітки-Основ’яненка, М.Гоголя, О.Стороженка, пов’язані з образами відьми, чорта та ін. Образ русалки в поезії романтизму.
    Філософічне трактування міфологічних образів у творах українського неоромантизму ("Лісова пісня" Лесі Українки, "Тіні забутих предків" М.Коцюбин-ського, "Як Юря Шикманюк брів Черемош" І.Франка та ін. Образ перелесника в однойменному оповідання В.Шевчука).
    Міфологічна школа у фольклористиці, її концепція "праміфу", критика її недоліків. Сучасний неоміфологізм, його наукові здобутки й "старі" помилки.
    Наукові проблеми вивчення міфології.

На початок  


КУРС: УКРАЇНСЬКА УСНА НАРОДНОПОЕТИЧНА ТВОРЧІСТЬ

    Лектор: доц. Василь Івашків

Зміст курсу:

    У цьому курсі студентам пропонується систематизований виклад практично усіх видів і жанрів українського фольклору в синхронному та діахронному аспектах. Разом з тим поза увагою програми не полишаються проблеми міфу і міфології, обряду, теоретичні питання історизму і поетики, текстології і жанрових особливостей. У курсі лекцій із українського фольклору використовуються як підручники та посібники, так і спеціальні дослідження окремих жанрів українських та зарубіжних учених. До кожної теми студентам пропонується список найосновнішої навчально-наукової літератури, вивчення якої допомагає поглибити їхнє розуміння тієї чи іншої теми. Особлива увага звертається на праці І.Франка, М.Грушевського, М.Драгоманова, Ф.Колесси, М.Костомарова, П.Куліша, Ф.Вовка та інших учених.

    Тема 1. Специфіка українського фольклору і особливості його вивчення
    Тема передбачає виклад основних засад курсу "Українська усна народнопоетична творчість", аналіз підручників і посібників, а також з’ясування проблеми непростих взаємозв’язків фольклору та літератури. Акцентується на тому, що фольклор – за М.Грушевським – це творчість "народна", "колективна", "громадська", а література – "індивідуальна", "артистична", "штучна", "письменницька". Дається інтерпретація цих та інших рис фольклору та літератури. Звертається увага на концепційні засади основоположної статті І.Франка "Як виникають народні пісні?".

    Тема 2. Міфологія
    Ця тема передбачає розгляд кількох найосновніших аспектів доволі складної і дискусійної проблеми міфу. Звертається увага на те, що міф є витвором колективної загальнонародної фантазії, що узагальнено відображав дійсність у вигляді конкретно-чуттєвих персоніфікацій та олюднених істот, які мислилися цілком реально. Звідси, міф не є жанром усної словесності, а способом пізнання світу.
    Аналізується діахронний і синхронний аспекти міфу. Принципи гіпостазування. Тотожність змісту і форми міфологічного мислення.
    Проблеми міфологічного, героїчного та історичного часу.
    Основні концепції у підході до вивчення архетипу.
    Аналіз основних концепцій у вивченні міфу: лінгвістичної, антропологічної, функціональної, соціологічної, структуралістської, символістської тощо. Основні "жанри" міфу: етіологічні, космогонічні, антропологічні, астральні, календарні, дуалістичні, тотемічні, есхатологічні та інші міфи.
    Проблема специфіки міфу, зокрема міфу і літератури.

    Тема 3. Українська міфологія
    Незважаючи на те, що релігійно-язичницька цілісність наших міфологічних текстів була знищена в період християнізації, слов’янська міфологія, безсумнівно, існувала. Відомості про нашу міфологію знаходимо у літописах, хроніках та анналах, а також творах візантійських письменників. Найголовніше джерело нашої міфології – український фольклор, зокрема календарно-обрядові пісні та легенди.
    При характеристиці української міфології традиційно використовується термін "язичництво", яким пояснюється все дохристиянське чи нехристиянське, язичництво ототожнюється із первісною релігією, а відтак із міфологією. Детально розглядаються етапи розвитку язичництва, окреслюється пантеон давньоукраїнських божеств. Звертається увага на концепцію світу, представлену у нашій міфології. Йдеться про демонологію (віру в численних духів і демонів), а також двовір’я.

    Тема 4. Календарно-обрядова поезія
    Календарно-обрядова поезія – це група словесно-художніх жанрів, пов’язаних із народним календарем, що базувався на змінах пір року і розподілі сільськогосподарських робіт.
    Акцентується на чотирьох найосновніших функціях календарної обрядовості та календарно-обрядової поезії: релігійно-догматичній, землеробській, сімейній та поховальній.
    Класифікація календарно-обрядової поезії: ритуальні пісні-команди, заклинальні пісні, величальні пісні.
    Характеристика основних календарних обрядів та жанрів календарно-обрядової поезії: веснянок (гаївок), русальних, петрівчаних (петрівок), купальських та жнивних пісень. Звертається увага й на доволі рідкісні жанри косарські та гребовицькі пісні.
    Окремо спеціально розглядаються колядки і щедрівки, які є дуже своєрідними жанрово-обрядовими утвореннями українського фольклору.

    Тема 5. Позакалендарна обрядова поезія
    У контексті даної теми детально аналізується весільний та похоронний обряди і пов’язані з ними весільні пісні та похоронні голосіння.
    Весілля інтерпретується як добре скомпонована і осмислена драматична гра, "де реальне органічно переплітається з традиційно-умовним" (М. Грицай).
    Детально висвітлюється символіка весільних пісень та окремих аспектів обряду, аналізується поетика цих пісень.
    Інша частина лекції присвячується висвітленню одного із найдавніших фольклорних жанрів – похоронним голосінням, які є обрядовими оплакуваннями покійників. Голосіння розглядаються в контексті уявлень наших предків по смерть, душу і загробне життя.
    Звертається увага на особливості поетики голосінь, які, за Ф.Колессою, є "нерівномірними віршами без сталих цезур", об’єднуються в тиради чи періоди. Аналізується мова голосінь.

    Тема 6. Історико-героїчний епос українського народу. Думи
    Розглядаючи героїчний епос, звертається першочергова увага на проблемах художнього історизму та історичної і фольклорної правди. П’ять найосновніших рівнів історизму: неясна ідея історизму, містичний історизм, історичний підхід, історичний принцип та історичний метод.
    Проблема літописної та власне фольклорної історії. Дві концепційні засади у підході до проблеми історизму фольклорних текстів.
    Українські народні думи – поетично-героїчний літопис нашого народу. Специфіка жанру. Найдавніші записи дум. Основні видання дум. Кобзарі і кобзарство. До проблеми билини і думи.
    Детальний аналіз трьох основних тематичних груп народних дум. Поетика дум.
    Проблема фальсифікацій народнопоетичних текстів, зокрема дум.

    Тема 7. Історичні пісні
    Вивчення і видання історичних пісень. Проблема жанру. Питання жанрово-тематичної класифікації історичних пісень. Детальний розгляд творів цих тематичних груп.
    Герої історичних пісень. Проблематика історичних пісень.

    Тема 8. Балади
    Актуальні проблеми жанру. Особливості художнього змісту балади. Проблема контрастності та поляризації у баладі. Епічне і драматичне у змісті балади. Дидактичність змісту балади. Класифікація баладних мотивів і сюжетів. Характеристика найосновніших типів баладних сюжетів (за О.Деєм). Використання баладних сюжетів і мотивів у літературі.

    Тема 9. Ліричні пісні
    Лірична пісня є найглибшим, найсконденсованішим і найточнішим виявом душі нації, її характеру та неповторності. Стадіально лірична пісня іде після історичної – чому? Нова соціальна ситуація в Україні принесла й нові пісенні мотиви, невідомі раніше.
    Серед них сирітство, бурлацтво й заробітчанство, кріпацтво, солдатчина й страждання матерів. Проблема класифікації ліричних пісень – пісні родинно- і громадсько- побутові. Детальний аналіз родинно-побутової лірики, основними мотивами якої є кохання, жіноча доля (чи радше недоля) та материнство. Громадсько-побутова лірика і її цикли: козацькі, чумацькі, рекрутські, кріпацькі, заробітчанські та ін. пісні. Аналіз основних принципів композиції ліричної пісні. Розгляд символіки пісні, засобів поетичної стилістики тощо. Українська народна лірична пісня у світі.

    Тема 10. Пісні літературного походження
    Пісня літературного походження – це твори авторів, які народ сприйняв як свої власні. Мова йде про популярні поетичні твори 17 – 20 ст.. На прикладі цих творів ставиться проблема фольклоризації літературних творів. Аналіз різних підходів до вивчення жанру пісень літературного походження. Розгляд принаймні восьми основних розділів пісень літературного походження.

    Тема 11. Коломийки
    Визначення жанру коломийки. Основні завдання і дослідження жанру. Коломийкам властиві поєднання пісенного і мімічного, хореографічного начала. Конкретно-образне мислення коломийок. Поетика жанру.

    Тема 12. Дитячий фольклор
    Твори дитячого фольклору особливі, бо відбивають примітивний і водночас складний світ дитини і символізують неперервність, органічну єдність фольклорних традицій нації.
    Твори ігрового та позаігрового плану. Аналіз календарної і позакалендарної поезії. Колискові пісні та забавлянки – це перші твори, звернені до дитини, це психологічний ґрунт, на якому вона виростає.
    Колискові пісні та замовляння.
    Проблеми класифікації колискових пісень: а/ пісні про саму дитині, її сон, харчування, а також тварин та птахів, які безпосереднього "виявлять" про неї турботу; б)пісні, що відбивають думки й почуття матері, звернені до дитини, роздуми матері про власну долю. Такі пісні наближаються до ліричних пісень; в/ пісні з персонажами тваринного світу, які сюжетно пов’язані з образом дитини.
    Проблеми поетики колискових пісень. Літературна колискова.

    Тема 13. Фольклорна проза. Казки
    Поділ усього масиву фольклорної прози на казкову і неказкову.
    Казка як специфічний жанр фольклорної прози. Проблема жанрового визначення казки. Принципи класифікації казки.
    Загальний аналіз концепцій виникнення і поширення казкових сюжетів.
    Казка і міф, казка і бувальщина, казка і легенда, казка і анекдот, казка і народна новела, казка і народне оповідання тощо.
    Загальний аналіз: а) чарівної казки; б) новелістичної казки; в) кумулятивної казки; г) казки про тварин.

    Тема 14. Народні легенди і перекази
    Проблеми жанрової дефініції легенди і переказу. Детальний аналіз сучасних наукових тлумачень жанрів легенди і переказу.
    Специфіка змісту легенд – пояснення невідомого через невірогідне або виняткове, що визнавалося за реальне. Звідси основний зміст легенди – передача і закріплення в усній традиції та пам’яті поколінь певної, заснованої на надприродній причинності пояснювальної інформації про природні й суспільні явища, історичні події, вчинки визначних з народного погляду осіб. Звідси
    тематична класифікація легенд: а) міфологічні; б) героїчні та в) апокрифічні легенди.
    Переказ і його жанрові особливості: інформативність, тяжіння до історично-географічної конкретики та ін.
    Легенда і міф, легенда і міфологічна оповідь.

    Тема 15. Малі прозові жанри
    У розрізі цієї теми розглядається пареміографічна скарбниця нашої нації: прислів’я, приказки, народні побажання, привітання, каламбури і таке інше. Особлива увага звертається передусім на прислів’я та приказки, у яких можна віднайти натяки на період матріархату, на фантастичні уявлення наших предків, залишки нашої міфології.
    Проблематика жанру, класифікація паремій. Композиція, образність, ритміка, римування у пареміях.
    Особливості жанру загадки. Традиційна загадка і жартівлива загадка, що базується на грі слів, а також арифметичні головоломки, шаради і таке інше.
    До проблеми жанру анекдоту. Анекдот – сатирична казка – новела. "Непристойні" мотиви у анекдотах. В.Гнатюк про анекдот.

    Тема 16. Народна драма
    Народна драма: драматичні ігри (вони, як правило, є часткою певного обряду чи ритуалу) і власне драматичні вистави. Народна драма як синкретичне мистецтво слова, співу, танцю, театральності.
    Народні драматичні ігри "Льон", "Мак", "Млин", "Подоляночка". Загальна характеристика народного вертепу. Перші вертепні тексти, дослідження. Стаття І.Франка. Національна основа змісту вертепної драми.
    "Вертепна містерія на різдвяні свята" "Іродова морока" П.Куліша.
    Перспективи курсу "Українська усна народна словесність".
 

 

    Лектор: доц. Олена Гінда

Зміст курсу:

    Народна словесність – доволі складна дисципліна, оскільки має комплексний, синкретичний характер.
    Синкретизм науки про фольклор – чи не найбільша складність, яку повинні усвідомити студенти-першокурсники і яка у першу чергу повинна враховуватися при аналізі творів. Це зумовлює наступне тематичне наповнення курсу:
    1. Специфічні ознаки фольклору як виду духовної культури народу: колективність, імперсональність, синкретизм, варіативність, традиційність, усність побутування. Фольклор і художня література.
    2. Фольклористика як наука про народну творчість. Фольклористика в контексті інших гуманітарних наук. Зв’язок фольклористики з історичними і народознавчими дисциплінами.
    3. Система жанрів усної народної словесності. Теоретичні основи класифікації жанрів усної народної поетичної творчості, типи класифікацій.
    4. Українська міфологія. Поняття про міф як витвір колективної фантазії слов’янського язичництва. Пантеон слов’янських богів. Образ світового дерева і концепція світу. Проблема диглосії і світогляд українців.
    5. Замовлювально-заклинальна традиція українського народу. Жанр замовлянь та його специфіка. Акціональний і вербальний аспекти проблеми. Поетика замовлянь.
    6. Календарно-обрядова творчість. Жанри зимового циклу в контексті відповідних обрядів: колядки, коляди, щедрівки. Українські фольклористи про жанри зимової обрядовості. Весняно-літні обряди і жанри: специфіка функціонування, система образів, поетика. Веснянки, обхідні та кущові пісні. Жанри осіннього циклу календарно-обрядової творчості. Жниварська обрядовість та її фольклор.
    7. Родинно-обрядова поезія. Весільна обрядовість та її фольклор. Поняття про весільну драму. Етапи весільної обрядовості і відповідні фольклорні жанри. Фольклорні жанри родильної обрядовості. Сценарій родильної обрядовості. Поховальна обрядовість та її фольклор. Жанр голосінь та його специфіка. Обряди та фольклор, пов’язані з будівництвом дому (З. та М.Лановики).
    8. Героїчний епос українського народу. Жанр билини: персонажна система та його поетика. Українські народні думи: класифікація, тематика, художня специфіка. Класифікація, тематика та образи історичних пісень. Своєрідність української історичної пісні.
    9. Специфіка фольклорної балади: тематично-стильові особливості і поетика. Класифікація балад. Основні сюжети. Народна балада і художня література.
    10. Жанрові та поетичні ознаки ліричної пісні. Принципи класифікації народних пісень. Родинно-побутові пісні. Суспільно-побутові пісні. Козацькі пісні. Чумацькі пісні. Рекрутські та солдатські пісні. Ремісницькі пісні. Кріпацькі пісні. Бурлацькі пісні. Наймитські та жебрацькі пісні. Робітничі пісні. Танкові пісні. Пісні літературного походження.
    11. Жанр казки в українському фольклорі: специфіка, персонажна система, жанрові різновиди казки. М.Грушевський про українську казку. Принципи класифікації українських казок. Групи казок: культово-анімістичні, казки про тварин, чарівні казки, байки, кумулятивні казки, родинно-побутові казки тощо. Дослідження казкової прози.
    12. Історична проза та її жанрові модифікації: перекази, легенди, бувальщини, народні оповідання. Принципи класифікації неказкової прози. Художні особливості неказкової прози.
    13. Українська пареміологія: прислів’я, приказки, загадки. Виникнення і розвиток жанрових форм паремій. Формульність паремій. Поетика малих жанрів. Збирання та дослідження прислів’їв та приказок.
    14. Жанри дитячого фольклору. Колискові пісні. Забавлянки. Заклички. Дитяча пареміологія.
    15. Українське народне драматичне мистецтво. Вертепна драма, її синкретичний характер, історія виникнення, художні особливості.
 

 

    Лектор: асист. Богдана Олейко

Зміст курсу:

    Усна народна словесність. Вступ.
    Загальні поняття фольклору і фольклористики. Зв’язок фольклору з етнографією, літературою, історією. Походження усної народної творчості. Основні ознаки фольклорних творів. Уснопоетичні роди, типи, жанри.
    Міфологія як первісна світоглядна система. Передумови з’яви і еволюція міфологічного мислення. Поняття міфу і міфології. Основна категорія міфології (міфологічний час, модель світу, герої міфів). Основні види міфів.
    Українська міфологія. З історії дослідження української міфології. Українська міфологія – спадкоємниця слов’янської, а глибше – праіндоєвропейської міфології. Національна самобутність української міфології. Космологічні уявлення української міфології наших предків. Відгомін язичництва у народній поезії. Вища і нижча міфологія українців. Замовляння. Замовляння як синкретичний фольклорний жанр. Слово і дія у замовляннях. Поетика замовлянь. Міфологічна основа текстів. З історії дослідження замовлянь. Календарно-обрядова поезія. Поняття обряду і обрядової поезії. Календарна обрядовість українців зимового і весняного циклів. Міфологічні витоки поетичних текстів. Християнізація основних мотивів і образів первісних колядок, щедрівок, веснянок. Календарно-обрядова поезія. Літній цикл календарно-обрядової поезії. Русальні пісні. Купальська обрядовість українців. Синкретизм слова і ритуалу. Жниварський обряд і пов’язані з ним пісні. Основні групи і мотиви жниварських пісень. Позакалендарна обрядова поезія. Українське весілля. Дохристиянські форми побрання і їх відгомін в сучасному весільному обряді. Основні етапи весільної драми. Атрибутика весільного дійства і її походження. Пісні, що супроводжують весільний обряд, основні мотиви і образи.
    Голосіння. Еволюція поховального обряду відповідно до змін уявлення про смерть і покійників. Етнографічні записи поховального обряду ХІХ ст. Поетика голосінь, їх подібність до замовлянь і ліричних пісень. Обрядове оплакування покійників. Український історико-героїчний епос. Билини як поетична спадщина українського народу. Грушевський про давню епічну традицію українців. Українські думи. Теорії походження дум. Жанрові особливості. Класифікація дум. Історичні пісні як жанр українського фольклору. Основні тематичні групи історичних пісень. Проблема історизму фольклорних текстів. Українські народні балади. Виникнення жанру балади. Специфічні ознаки жанру. Тематична класифікація балад. Правда і вимисел у баладах. Дидактична спрямованість. Українські ліричні пісні. Пісня – душа народу. Значення пісні для української людності. Виникнення і розвиток ліричних пісень. Соціально-побутові пісні. Основні мотиви і образи. Розмаїття пісень родинно-побутової тематики.
    Пісні літературного походження. Генеза і еволюція пісень літературного походження. Тематичне розмаїття і класифікація пісень літературного походження. Проблема фольклоризації літературних творів. Дитячий фольклор. Основні жанри дитячого фольклору. Правомірність класифікації. Язичницькі архаїзми дитячої обрядової поезії. Жанрово-змістова характеристика позаобрядового дитячого фольклору. Колискова пісня: жанр дитячого фольклору чи різновид ліричної пісні.
    Народна проза. Українські легенди та перекази. Проблема жанрового розмежування. Основні тематичні цикли народних переказів. Класифікація легенд. Елементи фантастики у жанрі. Найдавніші світоуявлення і вірування у легендах та переказах. Історичні реалії і відомі особи у текстах легенд та переказів. Українські народні казки. Українська казкова традиція. Казка і міф. Жанрова характеристика, найосновніші тематичні цикли. Галерея персонажів українських народних казок.
    Малі прозові жанри. Українські народні загадки. Поетика і структура жанру. Тематичне багатство народних прислів’їв та приказок. Генеза жанрів. Сміхова традиція українців. Анекдот як один з найулюбленіших фольклорних жанрів. Народна драма. Синкретизм первісного мистецтва. Елементи драми в прадавньому фольклорі. Драматична основа обрядової поезії (позакалендарної і календарної). Вертепна драма, її походження, формальне і змістове наповнення.
 

 

    Лектор: асист. Лілія Підгорна

Зміст курсу:


    До теоретичних тем належать: проблема дефініції фольклору, визначення його специфіки шляхом порівняння з писемною літературою і теорії походження усної словесності, окреслення категорій "фольклоризм" і "фольклористика", зокрема, визначення етапів і рівнів фольклоризму; зсування поняття "історизм фольклору" та ознайомлення з намаганням фольклористів розробити періодизацію українського фольклору, зокрема представниками культурно-історичної школи. Студенти знайомляться теж з іншими науковими школами у фольклористиці. Окрема тема – національна специфіка українського фольклору передбачає знайомство з народнопоетичною символікою. Обрядовий фольклор поділяємо на сімейно-побутовий (поезія родинного життя – весілля, хрестини, похорони і супровідний вербальний матеріал), відтак замовляння, його поетика. Цикли календарно-обрядової поезії вивчаються, починаючи із зимового (колядки і щедрівки), відтак переходимо до весняного (веснянки і їх жанрові види), і літнього (петрівочний і купальський, а також жнивний репертуар). У кожному циклі вирізняємо міфологічні образи й мотиви, особливу увагу звертаємо на поетику фольклорних текстів і подаємо відповідну інформацію про дослідження окремих регіонів.

На початок  


КУРС: УКРАЇНСЬКЕ НАРОДОЗНАВСТВО

    Лектор: доц. Михайло Чорнопиский

Зміст курсу:

    Українське народознавство як наука і навчальна дисципліна. Місце в ієрархії наук про етнос. Етапи розвитку і джерела. Роль НТШ у розвитку української етнології. Синтезуюче значення в системі національної освіти і виховання. Етногенеза українців. Основні поняття і терміни в теорії етносу. Етногенетичні й етнокультурні процеси в історії України. Аспекти дослідження етногенези українців. Походження етнонімів і політонімів "Русь", "русин", "Україна", "українець", "Велика Русь", "Мала Русь".
    Населення України. Типологічні прикмети українців. Антропологічний склад людності України. Фальсифікації перепису населення окупаційними режимами. Демографічні процеси сьогодні в Україні.
    Українська родина і родинний побут. Види спорідненості за природними та соціальними ознаками. Історичні типи сім’ї. Генеалогічна структура родинної спорідненості і її традиційні назви. Українська сім’я в умовах етноциду та урбанізації. Функції сім’ї і сучасні проблеми її розвитку.
    Українська громада і громадський побут. Традиційні громадські спільності: громади, цехи, церковні братства, козацтво, чумацтво, парубочий та дівочий стани. Громадське самоврядування, звичаєве право і традиції морально-етичних взаємин. Громадські форми праці, взаємодопомоги, дозвілля і відпочинку. Світоглядні уявлення, вірування та релігійна культура українців. Передхристиянські вірування та їх відображення у міфології. Пантеон та пандемоніум давніх українців. Християнізація. Доля української Церкви під іноземним поневоленням. Етнічні архетипи в релігійному житті українців.
    Українська символіка та священні знаки. Найдавніші знаки-символи в Україні. Родові і регіональні знаки та символи. Козацька символіка. Походження та значення тризуба, блакитно-жовтих барв у символіці. Національний гімн та його історія. Обрядова культура українців і народний етикет. Родинні, річно-календарні обряди та звичаї. Міфологізація гостя. Форма й етика традиційних вітань. Ритуали шанування.
    Національний характер і національний виховний ідеал. Поняття про національний характер і менталітет. Етнічні складники, соціопсихічні риси українського характеру. Мовне віддзеркалення національної психології. Виховні ідеали української родини. Ураження національної психіки тривалим етноцидом. Духовне відродження українців в умовах самостійної державності.

    Лектор: доц. Олена Гінда

Зміст курсу:

Зміст курсу:     Українська народознавча наука спрямована на вивчення духовної і матеріальної культури власного народу. Пріоритетними є розвідки саме в галузі духовної культури, оскільки через пізнання духовності можна більш об’єктивно оцінити явища гуманітарної сфери, у тому числі філології. Зміст курсу зумовлений саме цими пріоритетами і може бути конкретизованим у наступних темах:
    1. Предмет і завдання українського народознавства як науки.
    Поняття про етнографію та етнологію. Джерела і методики народознавчої науки. Народознавство в системі інших дисциплін. Школи і напрями в народознавстві. Методика та методологія етнографії. Народознавство та суміжні дисципліни: етноархеологія, етнолінгвістика, етнопсихологія, етносоціологія, етнопедагогіка, етнодемографія тощо.
    2. Поняття етносу та етнічні процеси. Ключові поняття і терміни в теорії етносу: етнос, етнічність, етнічна категорія, етнічна група, етнонація, нація, етно- і націогенез, раса. Етнічні процеси та міжетнічні взаємини. Типологія етнічних процесів. Проблема міжнаціональних конфліктів. Шляхи виходу з кризових ситуацій. Міжетнічна інтеграція.
    3. Походження та етнічна історія українства. Витоки української прабатьківщини. Проблема походження українців. Етнічність українців. Найменування України та українців. Етнічна та національна культура. Етнічна самосвідомість та національна ідея.
    4. Етнорегіональна своєрідність України та українців. Типологія історико-регіонального районування України.
    5. Етнографічні групи українців та їх своєрідність.
    6. Етнорегіональна та національна символіка.
    7. Склад і розселення українців. Типологічні ознаки українців. Динаміка чисельності українців.
    Етнічні межі українства. Українська діаспора.
    8. Етнічний склад населення України.
    9. Громадський побут. Традиційні громадські спільноти: громади, цехи, козацтво, чумацтво, церковні братства.
    10. Громадські форми праці. Спілкування та дозвілля. Традиційна взаємодопомога. Побратимство та кумівство. Осередки громадського дозвілля: братчини (медові братства), братська свіча, майдан коло церкви, вулиця, бесіди, корчма, вечорниці. Колективні трапези: складка, братчина, престол, зсипка, проводи (гробки). Громадські заборони: статеве та вікове розмежування.
    11. Приватне життя. Шлюбні стосунки. Традиції дошлюбного спілкування. Типи і форми шлюбу. Шлюбні угоди та звичаї.
    12. Родина. Історичні типи сім’ї. Формування української родини. Структура української родини, традиційні взаємовідносини.
    13. Народний етикет. Гостинність вітання та шанування. Двоїстість української ментальності. Міфологізація гостя. Форми традиційного вітання. Ритуали шанування.
    14. Духовний світ українства. Традиційна обрядовість: календарна і позакалендарна (родинна). Календарна обрядовість: обряди зимового циклу, весняна обрядовість, літні обряди і звичаї, осінній цикл обрядів. Родинна обрядовість: пологова і хрестинна обрядовість, весільна обрядовість, поховальна обрядовість.
    15. Вірування та повір’я. Дуалізм світоглядних уявлень. Пантеон та пандемоніум. Українська міфологія та її вплив на світогляд українців.
    16. Українське народознавство сьогодні: проблеми, еволюція, актуальність. Видатні українські народознавці ХІХ-ХХ ст. та їх несок у народознавчу науку.

На початок  


КУРС: УКРАЇНСЬКИЙ МУЗИЧНИЙ ФОЛЬКЛОР

    Лектор: доц. Ірина Довгалюк

Зміст курсу:

    Предмет та його завдання.
    Мета, завдання та структура курсу «Музичний фольклор». Зв’язок з суміжними науками: усною словесністю, народознавством, історією, психологією, соціологією, археологією. Первісне мистецтво: синкретичність, ужитковість. Теорії походження музики.
    Поняття музичного фольклору. Основні ознаки народної музики: усність, анонімність, колективність, варіативність, традиційність. Їх характеристика.

    Календарно-обрядовий фольклор. Весняний жанровий цикл.
    Походження календарної обрядовості. Язичеський календар. Весна — початок року у давніх слов’ян. Формування весняної обрядовості.
    Вокальні твори весняного циклу: веснянки, гаївки, риндзівки. Їх регіональне поширення, час і місце виконання.
    Риндзівки. Музично-стильові особливості.
    Типові музичні форми веснянок та гаївок. Велика кільцева форма та її еволюційні перетворення. Складочислова та музично-ритмічна будова веснянок та гаївок. Особливості виконання веснянок та гаївок. Інструментальний супровід.

    Обрядова музика літного календарно-обрядового циклу
    Русальна обрядовість. Обряди "Завивання берізки", "Водіння тополі", "Вільхи", "Куста", "Проводи русалок", "Царинні обряди".
    Регіони побутування. Час і місце виконання.
    Петрівочні та купальські пісні. Походження. Час виконання. Географія поширення.
    Основні етапи купальського свята та місце в обрядодіях музики.
    Музичні особливості петрівчаних та купальських пісень. Їх віршова та ритмічна будова.

    Народномузичний супровід зимового циклу
    Походження та основні етапи становлення зимової календарної обрядовості. Колядки, коляди, щедрівки, маланки — основні жанри зимового календаря. Час і місце їх виконання. Народне та наукове трактування термінів колядка, коляда, щедрівка. Специфіка виконання зимового обрядового пісенного фольклору. Виконавські гурти.
    Зимові народні музичні вистави. Роль та характеристика в них музики.
    Основні музично-ритмічні типи. Танцювальна й інструментальна музика.

    Родинно-обрядовий фольклор. Народна музика в обряді народин
    Родинна обрядовість. Давність походження. Драматичне начало. Основні етапи дійства. Регіони побутування. Християнізація народного обряду.
    Музично-стильові особливості хрестильних пісень. Пісні про кумів.

    Народна музика в обряді похорон
    Походження похоронної обрядовості. Похорон, як народна драма.
    Два різновиди похоронної музики. Основні музичні жанри на похороні.
    Голосіння, його різновиди. Музично-стильові особливості. Похоронні пісні.
    Інструментальна музика на похороні. Похоронні танці, ігри..

    Народна музика українського весілля
    Народне весілля — музична драма. Походження весільної обрядовості. Основні етапи.
    Основні групи дійових осіб. Хори — носії весільного співу. Їх різновиди.
    Музичні жанри, що обслуговують весілля. Обрядова та не обрядова музична творчість.
    Ладканки — лейтмотив весілля. Виконавці. Музичні типи. Передладканки.
    Весільні обрядові пісні. Виконавці. Віршова та ритмічна будова. Весільні обрядові танці та ігри. Інструментальна музика. Основні жанри. Роль та значення у весільному дійстві.

    Сезонно-трудовий фольклор
    Походження трудового фольклору. Основні жанри необрядового фольклору. Приспівки-вигуки та пісні, які співають при важких гуртових роботах.
    Ремісничі пісні. Їх різновиди. Збирацькі пісні. Сигнально-комунікативні пісні.
    Обряди, які супроводжують основні періоди пастушого сезону. Місце інструментальної музики. Пастуші ладканки. Особливості мелодики.
    Обрядова землеробська фольклорна традиція. Пісні, що супроводжують основні періоди вирощування урожаю. Жнива. Музично-стильові особливості пісень жнивного циклу. Обряди та спів спеціальних пісень після закінчення інших землеробських робіт.

    Звичайний жанровий цикл
    Історичні етапи формування циклу. Зв’язок з календарною обрядовістю. Походження терміну. С. Людкевич, як реформатор жанрової класифікації мелодій народних пісень.
    Основні музичні жанри: речитативні, співані та танцювальні мелодії.
    Побутування пісень звичайних сьогодні. Вплив романсового стилю.

    Дитячий фольклор
    Дитяча народна творчість — невід’ємна частина практичної народної педагогіки. Творчість дорослих для дітей: колискові, забавлянки, дитячі пісні, казки.
    Музична творчість самих дітей. Характеристика дитячих наспівів. Наспіви-формули.
    Дитячі колядки та щедрівки. Гаївкова традиція у дитячому середовищі.
    Дитяча інструментальна музика. Дитячі забави. Місце та роль у них музики.

    Українська інструментальна традиція
    Професійне та аматорське народне мистецтво. Проблеми жанрової класифікації. Обрядова та необрядова інструментальна музика. Поліфункційність інструментів. Сигнально-комунікативна інструментальна музика.
    Награвання спеціального призначення. Їх зв’язок з магією та культом предків. Інструментальна музика в пісенних жанрах. Допоміжна функція супроводу.
    Танцювальні жанри інструментальної музики. Музика для слухання.

    Народна вокально-інструментальна культура
    Кобзарі та лірники. Особливості традиційного репертуару. Виконавці. Персоналії. Думи. Виникнення жанру, його становлення та розвиток.
    Музична форма дум. Основні типи думового мелосу. Виконавський стиль. Імпровізаційність. Інструментальний супровід.

    Народна танцювальна традиція
    Історія вивчення українських народних танців. Дослідження народних танців в світі. Три роди танцювальної творчості на Україні: танець, танок та магічно-ритуальні рухи.
    Поділ танців за обставинами виконання: обрядові та необрядові. Структурний поділ: коломийкові, козачкові та інших структур.
    Музичні форми у танцях. Танцювальні сюїти.
    Географічні особливості українських народних танців. Походження та еволюція танців.

    Напливова музична культура
    Передумови виникнення творів усно-писемного походження. Канти та псалми. Пісні-романси. Основні стильові групи.
    Народні пісні на слова відомих поетів. Творчість Т.Шевченка, Лесі Українки, І.Франка. Фольклоризація авторських пісень. Стрілецькі та повстанські пісні.
    Музично-стильові особливості творів усно-писемного походження. Авторська пісня у народній музичній культурі сьогодні.

На початок  


КУРС: УКРАЇНСЬКИЙ ФОЛЬКЛОР (лірична та епічна поезія)

    Лектор: доц. Василь Івашків

Зміст курсу:

    Тема 1. Проблема історизму українського героїчного епосу
    Особливості курсу. Лірична та епічна поезія українського народу постає переважно у героїчний та власне історичний час, себто Х-ХІІ ст., а свого розквіту набуває у XV-XVI ст. У той же час для XV-XVIII ст. характернішою була передусім історична поезія, а лірична пісня – це переважно плід народної творчої фантазії XIX ст. Виокремлення у цьому плані героїчної ліричної та епічної поезії. З’ясування питання художнього історизму творів героїчного епосу. Основні принципи підходу до змісту фольклорних творів на історичну тематику: а) фольклорний твір розповідає про реальні історичні події; б) у фольклорному творі треба шукати виключно мистецької рецепції певних історичних фактів, їх загальнонародної оцінки. Проблеми літописної та фольклорної оцінок історії, їх специфіка. Образи історичного часу і простору в творах героїчного епосу.

    Тема 2. Билини
    Питання часу виникнення, побутування, записування, видання та дослідження. Билини – жанр російського чи українського фольклору? Специфіка жанру. Класифікація. Билини "київського" циклу та "галицько-волинської" групи (за М.Грушевським). їх основні теми. Персонажі билин, зокрема Волх Всеславич, Святогор, Добриня Нікітіч, Ілля Муромець, Альоша Попович, Дунай, Микула Селянинович тощо. Відгомони часів, зокрема в думах (наприклад, думі про Олексія Поповича) та легендах (наприклад, легенді про Михайлика та Золоті Ворота) тощо.

    Тема 3. Народні думи
    Питання історичного контексту виникнення українського національного героїчного епосу. Українські народні думи – це продовження епічної традиції Київської держави чи оригінальний витвір українського національного генія XV-XVI ст.? "Слово о полку Ігоревім" чи "Дума про Ігорів похід"? Специфіка жанру думи. М.Максимович, П.Куліш, М.Драгоманов, Ф.Колесса, Г.Нудьга та інші фольклористи про жанрову особливість дум.
    Проблеми збирання, записування, видання і вивчення народних дум. Збірники М.Цертелєва, М.Максимовича, П.Лукашевича, А.Метлинського, П.Куліша, В.Антоновича та М.Драгоманова, Ф.Колесси як джерела до найповнішого на даний час видання К.Грушевської. Настійна потреба академічного видання корпусу народних дум і пов’язана з ними проблема класифікації та систематизації думових текстів. Питання реабілітації дум, народне походження яких дискутується в науці. Характеристика художнього змісту і проблематики найдавніших дум, зокрема теми полону і втечі з нього, проблема віри, боротьба з турецько-татарськими ордами тощо. Морально-етична спрямованість змісту цих дум.
    Розгляд дум про козака Голоту, Марусю Богуславку, Самійла Кішку, втечу трьох братів з города Азова та ін.
    Народні думи часів Хмельниччини та Руїни. Проблематика, персонажі, спрямованість. Образ Б.Хмельницького та його соратників у боротьбі за свободу України. Характеристика авторських та пародійних дум. Віршові написи під народною картинкою "Козак Мамам" як різновид дум. Кобзарі та складачі народних дум. Загальні питання поетики дум. Перспективи дослідження народних дум у сучасній фольклористиці.

    Тема 4. Історичні пісні
    Питання жанрової специфіки. М.Гоголь про особливості історичних народних пісень. Записування, видання і дослідження жанру.
    Характеристика основних збірок історичних пісень, зокрема видань М.Драгоманова, котрий зробив спробу якомога повніше представити тексти цих пісень. Видання історичних пісень 1961 року як найбільше на даний час. Його достоїнства та хиби. Етапи історичного розвитку української нації як основа класифікації історичних пісень. Класифікаційні концепції М.Костомарова, В.Антоновича та М.Драгоманова. Спроба М.Костомарова дати загальноприйняту класифікацію історичних пісень. Політична спрямованість класифікації творів цього жанру у виданнях 1961 р.
    Розгляд найдавніших (передусім за тематикою) історичних пісень. Патріотичний характер "Пісні про Байду". Історична основа твору. М.Костомаров, І.Франко та М.Грушевський про твір. Аналіз пісень про період Хмельниччини та Руїни. Цикли пісень про сподвижників Б.Хмельницького М.Кривоноса та Д.Нечая. Проблематика. Патріотична спрямованість творів.
    Історичні пісні про події XVIII ст. До питання про те, чому народ не склав історичних пісень про Мазепу. Гайдамаччина в народній історичній пісні. "Пісня про Саву Чалого" – приклад народної інтерпретації проблеми національної зради та помсти за це. Твори про знищення Запорозької Січі. Історичні пісні нового часу. Стрілецькі та повстанські пісні як новочасна історична поезія. Питання поетики історичної пісні. Специфіка вияву в історичній пісні історичних фактів та особливості діяльності історичних постатей.

    Тема 5. Лірична позаобрядова поезія
    Народна лірична поезія як своєрідний спосіб мислення та пізнання світу. Вияв у художньому змісті пісні естетичного погляду народу на своє родинне та громадське життя.
    Конкретні суспільно-політичні обставини виходу ліричної пісні на перший план у системі народнопоетичної творчості. Російська колонізація України та виникнення нових тем українського пісенного фольклору – сирітства, удівства, бурлацтва, заробітчанства, кріпацтва, солдатчини і страждання матерів тощо.
    Поділ всього корпусу ліричної позаобрядової поезії на родинно-побутову та громадсько-побутову. Характеристика основних тем родинно-побутової пісні – кохання, жіночої недолі та материнства. Розгляд основних циклів громадсько-побутової лірики: козацьких, чумацьких, рекрутських та солдатських, кріпацьких, бурлацьких, заробітчанських та інших пісень.
    Питання поетики ліричної пісні, зокрема її композиції. Аналіз її основних принципів (переважно за О.Деєм).
    Символіка та глибинність поетичного змісту ліричної пісні.
    Популярність української народної пісні у світі. Особливості праці Г.Нудьги "Українська пісня у світі".

    Тема 6. Народна балада
    Специфіка жанру. Риси балади – епічність, драматизм, що нерідко трансформується у трагізм, дидактизм, діалогічність тощо. Аналіз різних концепцій виникнення балади, а відтак і жанрової дефініції. Особливості досліджень балади в українській фольклористиці (праці Ф.Колесси, О.Дея, Г.Нудьги та ін.). Характеристика основних баладних мотивів та сюжетів. Незвичайні ситуації зі звичайними людьми як основа більшості балад.
    Спеціальний розгляд баладних сюжетів про братів-розбійників та невпізнану сестру, невістку-тополю, Лимерівну, Бондарівну, зрада у коханні, отруєння тощо. Загальнослов’янський контекст української фольклорної балади. Баладні сюжети в українській літературі.

    Тема 7. Співанки-хроніки
    Співанки-хроніки як цікавий приклад фольклорного новотворення. Жанрові особливості: інформативність, акцентація па достовірності змісту, майже обов’язкова вказівка на автора, невиробленість поетичної форми тощо. Особливості записування та вивчення співанок-хронік. Іван Франко про співанки. Драматизм і трагізм змісту співанок-хронік як сюжетна основа майбутніх балад. Проблеми класифікації співанок. Образи народних месників (зокрема О.Довбуша та опришків) у співанках. Особливості поетики жанру.

    Тема 8. Пісні літературного походження
    Фольклоризація та олітературення як складна філологічна проблема. І.Франко, М.Возняк та Ф.Колесса про специфіку пісень літературного походження. Питання співвіднесеності авторського та власне народнопоетичного у художньому змісті пісень літературного походження і пов’язана з цим проблема народного редагування популярних текстів українських поетів. Класифікація пісень літературного походження. Розгляд найбільш яскравих поетичних творів літературного походження, які стали народними, у контексті духовного розвитку нації. Історія пісень і балад Марусі Чурай. Доля пісні С.Климовського "Їхав козак за Дунай", пісень на слова Т.Шевченка, Ю.Федьковича, О.Колесси та ін.

    Тема 9. Дитячий фольклор
    Проблема системного вивчення цього явища у нашому фольклорі. Визначення дитячого фольклору як багатожанрового поліфункціонального явища, у якому поєднуються два напрямки успадкування фольклорної традиції – від дорослих до дітей і від дітей до дітей. Трансформація особливостей первісної міфології у дитячому фольклорі. Питання класифікації та систематизації. Поділ творів дитячого фольклору на ігрові та неігрові, обрядові та необрядові жанри. Розгляд найбільш характерних прикладів заклинок, примовок, ладканок, заклинань, колядок, веснянок та інших жанрів дитячого фольклору. Колискові пісні як твори, що складають психологічний ґрунт, на якому виростає дитина. Історія збирання, видання та вивчення жанру. До питання віднесеності колискових до дитячого фольклору чи ліричних пісень. Тематика і мотиви колискових. Образи матері і дитини як ключові колискових. Особливості поетики жанру.

    Тема 10. Малі пісенні жанри
    Коломийки – особливості видання та дослідження. Володимир Гнатюк та Іван Франко як найбільші українські збирачі, видавці та дослідники коломийок. Питання класифікації. Особливості жанру. Конкретно-образне народне мислення як основа змісту коломийок. Музична основа жанру. Образи гуцулів та бойків у коломийках. Весільні та жартівливі коломийки. Поетика жанру. Короткий аналіз інших прикладів малих пісенних жанрів українського фольклору – кумулятивних пісеньок, віршованих вітань і побажань тощо.

На початок  


КУРС: УКРАЇНСЬКИЙ ФОЛЬКЛОР (прозові жанри, паремії і драма)

    Лектор: доц. Михайло Чорнопиский

Зміст курсу:

    Особливості і типологія фольклорної прози. Різні форми вислову у фольклорі. І.Франко про психологічні особливості народного оповідача, його "артистичний інстинкт". В.Гнатюк про проблеми якісного запису оповіді. Проблеми типології ї номінації жанрів фольклорного епосу.
    Казковий епос. Жанрові особливості. Соціологічний і естетичний аспекти визначення жанру. Казковий ідеал і його відношення до дійсності. Проблема внутрівидової класифікації. Ідеї й образи. Поетика. Збирання, видання, дослідження.
    Народні леґенди. Особливості жанру. Проблема класифікації. Тематичні групи, цикли. Художні особливості. Міжжанрова дифузія казка-леґенда-переказ. Співвідношення правди і домислу в історичних леґендах. Записування, видання, дослідження.
    Народні перекази. Визначення жанру. Тематичні групи і цикли. Історичні і топонімічні перекази. Проблема внутріжанрового розмежування. Талант оповідача і професійна досконалість запису. Збирання, видання, дослідження.
    Анекдоти. Жанрові особливості. Тематичне розмаїття. Місце в системі жанрів фольклорної прози.
    Поетика. Засоби комізму, майстерність оповідача. Літературні інтерпретації. Збирання, видання, дослідження. Народні оповідання. Особливості жанру. Тематичне розмаїття. Проблема внутріжанрового розмежування. Типи народних оповідань.
    Поетика. Зв’язок з іншими жанрами. Актуальність запису оповідань про національно-визвольну боротьбу. Видання і дослідження.
    Небилиці та інші розважальні жанри фольклорної прози. Жанрові прикмети. Прийоми і засоби комічного зображення. Характер оповідача. Поетика небилиць. Збирання і проблема дослідження. Прислів’я і приказки. Визначення жанру. Генеза паремій. Тематичний діапазон. Проблема типології паремійного фонду. Зв’язок з мовленням. Пряме і переносне значення. Поетика. Логічна і синтаксична структура, форма, ритміка, стиль. Збирання, видання, дослідження.
    Загадки. Жанрові особливості. Походження і розвиток. Відображення народного побуту, світогляду, спостережливості.
    Поліфункціональність. Тематичні групи. Зв’язок з іншими жанрами. Поетика. Збирання, видання, дослідження.
    Замовляння. Визначення жанру. Генеза. Поліфункціональне призначення. Тематичні групи. Композиційно-стильові особливості.
    Поетика. Зв’язок з іншими жанрами. Збирання, видання, дослідження.
    Фольклорна драма. Прикметні ознаки. Синкретизм фольклорного дійства. Різновиди сценічності. Парубоча "Маланка". Вертеп, його головніші редакції. Прикметні особливості українського вертепу на тлі східнослов’янського. Поетика і трансформації. Зв’язок з театром. Дослідження.

На початок  


КУРС: ФОЛЬКЛОР НАРОДІВ СВІТУ

    Лектор: доц. Андрій Вовчак

Зміст курсу:

    Тема 1. Предмет курсу, його мета і завдання, структура.

    Тема 2. Кельтський героїчний епос.
    Доба зародження кельтського епосу та її відображення в ірландських скелах. Кельтський епос: хронологія виникнення, особливості та форми передачі і побутування, творці та виконавці епічної поезії. Змістова розмаїтість скел: класифікація за сюжетним та ієрархічним принципами. Основні цикли скел: міфологічний, уладський, королівський та цикл Фіна. Скели уладського циклу. Тематична та ідейна єдність циклу. "Викрадення Бика з Куальнге". Героїчний, морально-етичний ідеал скел уладського циклу. Характерні риси художнього творення ідеалу в скелах уладського циклу. Шляхи втілення в образі Кухуліна героїчного та етичного ідеалу стародавньої Ірландії. Міфічно-фантастичні скели. Поетичні особли-вості, форма кельтського епосу.

    Тема 3. Давньогерманський героїчний епос. Загальна характеристика.
    Давньогерманський героїчний епос: "Пісня про Гільдебранда", "Поема про Беовульфа", скандинавські саги. Доба зародження давньогерманського народно-героїчного епосу. Історична основа героїчних сказань та специфіка її відображення в давньогерманському героїчному епосі. Провідні теми та мотиви германського епосу. Поняття авторства епічних сказань. "Пісня про Гільдебранта" – героїчна пісня континентальних германців.

    Тема 4. Англосаксонська "Поема про Беовульфа".
    Ідейно-тематичний зміст, його вираження у художній тканині твору. Трансформація казково-міфологічних мотивів у художній тканині героїчного епосу. Характер та специфіка творення образів. Поетичні особливості "Поеми про Беовульфа". Форма давньогерманської епосу.

    Тема 5. Давньоскандинавський фольклор.
    Доба зародження давньоскандинавського фольклору. Епоха вікінгів. Відкриття та освоєння Ісландії. Християнізація Ісландії.
    Історично-побутове тло та специфіка його відображення у фольклорі давніх скандинавів. Розвиток скандинавської словесності.
    Едична поезія. Міфологічні пісні збірки. Особливості світобудови у народному світогляді давніх скандинавів: міфологічні світи, основна умова існування всесвіту, система божеств, їх прикметні риси, трагізм давньоскандинавської міфології. Міфологічна пісня "Віщування Вьольви".
    Едична поезія. Героїчні пісні. Історична основа героїчних пісень. Особливості едичного трактування історичних подій у порівнянні з епосом континентальних германців. Тематика, система персонажів героїчних пісень "Старшої Еди". ("Слово про Вйолунда", "Слова Фафніра", "Фрагмент пісні про Сігурда", "Гренландська пісня про Атлі"). Поетичні особливості пісень "Старшої Еди". Питання "авторства" едичних пісень.
    Давньоскандинавський прозовий фольклор – ісландські саги. Особливості жанру, його трактування в науковій літературі. Питання походження ісландських родових саг. Тематичне розмаїття ісландських саг. Художні особливості інтерпретації дійсності в ісландських сагах. "Саги про ісландців" – легендарна історія Ісландії. Поетичні особливості, стиль, мова ісландських саг.

    Тема 6. Німецький героїчний епос.
    Німецький героїчний епос (ХІІ-ХІІІ ст.). Характеристика епохи. "Пісня про Нібелунгів" – найвизначніша пам’ятка німецького середньовічного епосу. Історична основа поеми, її інтерпретація у "Пісні" у порівнянні з давньо-ісландськими героїчними сказаннями на цю тему. Особливості відтворення історичних епох, реалій, подій у поемі, її зв’язок з давньо-німецьким фольклором, відбиття реалій рицарської епохи. До питання авторства поеми. Характеристика сюжету "Пісні про Нібелунгів". Художні особливості його розгортання у поемі (у порівнянні з давньоскандинавськими героїчними сказаннями на цю тему). Композиція поеми, система персонажів, поетичні особливості твору.

    Тема 7. Французький героїчний епос.
    Історична основа, особливості формування та побутування народної епічної поезії, її носії та виконавці, питання авторства французького героїчного епосу. Жанрові особливості французького героїчного епосу (пісня, епопея). Три цикли французького епосу: Королівський цикл, цикл Гарена де Монглана, цикл Доона де Майанса. "Пісня про Роланда" – вершина французького національного епосу. Історична основа сюжету поеми та особливості її художньої інтерпретації. Ідейний зміст та поетичні особливості твору. Композиція, специфіка творення та структура персонажів поеми. Поетичні особливості "Пісні про Роланда".

    Тема 8. Іспанський героїчний епос.
    Формування героїчного епосу іспанців, його історична основа, питання авторства іспанського героїчного епосу. "Пісня про Сіда" – перлина іспанської духовної культури. Тематика поеми. Історична основа змісту поеми та її відображення в художній тканині твору, особливості розгортання сюжету, система персонажів твору. Поетичні особливості та стиль поеми.

    Тема 9. Фінський героїчних епос.
    Традиційна поезія давніх фінів. Розмаїтість змісту та тематики фінського фольклору. Жанрова структура. Проблеми класифікації.
    Особливості творення та побутування фінського фольклору, творці та виконавці фінських рун. До генези пісенного фольклору давніх фінів – runo (руна). Особливості історизму епічної руни. Поетичні особливості рун. Специфіка віршової форми рун. "Калевала" – національна епопея фінів. До історії задуму та виникнення "Калевали". Еліас Леннрот як "реконструктор" "Калевали". Композиція "Калевали": співвідношення традиційно-фольклорного масиву та авторської творчості у "Калевалі". Основний цикл фінської епічної традиції – "цикл Сампо". Система персонажів. Морально-етичне навантаження образів епопеї. Особливість фінського народного героїчного ідеалу.

На початок  

    Попередня сторінка Наступна сторінка

© 2005 Розробка та підтримка сайту Юлія ГУЛЬОВАТА juli_g@bk.ru