Молодій у віках, у віках молодій!
Хай минають тебе злі незгоди,
Місто згоди князів,
Місто ротних боїв,
Місто дружби й краси,
Місто рук золотих,
Древнє місто – рідні Броди.
Н. Гришко, “Пісня про Броди”

На земній кулі безліч цікавих місць. Давно описано сім чудес світу. Але найкращим місцем на Землі я вважаю мальовничий куточок, де робив свої перші кроки, де відкрив для себе навколишній світ. Таким є рідне місто Броди. Це одне з найдавніших міст України, яке розкинулося в північно-східній частині Львівської области на перехресті шляхів, які йдуть зі сходу на захід, з півночі на південь.

На околицях міста зустрічаємо археологічні знахідки, які відносять до кам’яного віку. У період Київської Руси на території Старих Бродів існувало поселення, яке вперше згадується у “Повчанні” дітям Володимира Мономаха. Літочислення міста ведеться від 1084 року, отже, місту більше 920 років.
   На початку ХІІІ ст. Броди були знищені татарськими ордами хана Батия, а в XV ст. місто стало здобиччю польських магнатів. У XVII ст., коли Броди належали головнокомандувачеві польської армії Станіславу Конєцпольскому, почалося будівництво фортеці і споруд навколо міста. Броди зайняли героїчне місце у визвольних змаганнях українського народу під проводом Богдана Хмельницького.
   Зі стін Бродівської ґімназії вийшли художники Іван Труш, Микола Федюк, класик австрійської літератури Йозеф Ротт, майор УПА Петро Федун-Полтава. У місті побували свого часу Леся Українка, Іван Франко, митрополит Андрей Шептицький.
   У центрі міста є чудовий парк, ратуша, стародавні величні церкви. Окрасою стали пам’ятники Т.Шевченкові та жерт¬вам більшовицьких репресій.
   Броди – промисловий центр. На території району проходить відомий нафтопровід «Дружба». Броди є ключовим пунктом відомого нафтопроводу Одеса-Броди-Плоцьк.
   Тихі вулиці міста ніжно шепочуть стрункими тополями, величними каштанами, пухнастими ялинками, тендітними кленами. Завжди дарують нам радість духмяні чорнобривці, чарівні айстри, полум’яні сальвії.
   Броди – це земля моїх дідів, прадідів, древня і свята, дбайливо оброблена трудолюбивими господарями. Люблю його, коли воно все у блискучих дощових краплях, як у дорогому намисті. Люблю, коли пишна весна квітчає його, немов матуся найдорожче дитя своє. Люблю, коли багряно плачуть у задумі його осінні сади і поля. Люблю тебе завжди! Хоч раз погляньте на його величну красу – і ви вже не зможете його не любити!