С

С.Н. ТКАЧЕНКО. ПОВСТАНЧЕСКАЯ АРМИЯ:

ТАКТИКА БОРЬБЫ.

Минск: Харвест, 2000. 512 с. (Серия „Коммандос”)

Перш ніж розпочати безпосередній розгляд книги Сергія Ткаченка, хотілося б сказати кілька слів про видавництво „Харвест”, в якому і вийшло у світ це видання. Видавництво „Харвест” спеціалізується на випуску книг з історії військової справи. Засновник і головний редактор „Харвеста” – Анатолій Тарас – колишній офіцер радянських спецвійськ, має багатий бойовий досвід участі у міжнародних конфліктах 60-70-х років. У серії „Коммандос” видаються праці про створення і використання військ особливого призначення, а також партизанські та повстанські рухи XX ст. „Повстанческая армия…” С. Ткаченка доповнює групу видань „Харвеста”, присвячених українському рухові опору 40-50-х років. Раніше у серії „Коммандос” з’явилася книга „Малая война: Организация и тактика боевых действий малых подразделений” (Минск, 1998. 512 с.), де опубліковано два коротких огляди боротьби українських націоналістів з радянськими спецслужбами: „Борьба с украинским повстанческим движением” (с. 419-426) і „Бой в сумраке леса” (с. 427-456).

Рецензована книга вона складається з передмови (с. 3-4), вступної статті „УПА: краткий исторический очерк” (с. 5-27), п’яти розділів основного тексту (с. 28-371), висновків (с. 372-375), тексту присяги бійця УПА (с. 376) і списку використаної літератури (с. 509).

У передмові тезово викладена позиція автора щодо збройної боротьби Української Повстанської Армії (УПА) та Організації Українських Націоналістів-бандерівців (ОУН-Б). Автор зазначає: „У даному дослідженні використані архівні матеріали (які донедавна вважалися секретними), мемуари учасників подій 1940-50-х рр. (з обох боків), а також вже опубліковані історичні праці (тут і далі переклад наш. – С.Д.)” (с. 4). Однак у книзі є тільки одне покликання на архівні матеріали (с. 97). Що ж стосується літератури, то потрібно вказати на її спрямованість – із 32 використаних друкованих видань 23 належать представникам української діаспори (у т. ч. 17 томів „Літопису УПА”), 5 – сучасним українським історикам і лише тритомник „Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941-1945 гг.” (Київ, 1975) презентує радянську історичну науку. У переліку використаної літератури не вказана праця С. Хмеля „Українська партизанка” (Львів, 1993), проте глава 3 (с. 170-217) рецензованої книги майже дослівно переписана з книги С. Хмеля*. У даному випадку ми, без сумніву, маємо справу з плагіатом. Вступна стаття інформує про передісторію створення УПА, яку автор вважає бойовим органом ОУН-Б. Коротко викладена історія ОУН з 1929 по 1940 рр. Цитата автора: „У 1938 р. у Роттердамі (Голландія) агент НКВС Волюх вбив Є. Коновальця”, свідчить, що С. Ткаченко, очевидно, скористався фактичними даними з однієї з книг, випущених українською діаспорою у 50-ті роки, коли ще не був відомий виконавець цього акту[1]. Далі дослідник намагається визначити кількісний склад УПА, називаючи при цьому цифру в 400 тисяч чоловік, які пройшли через її ряди за всі роки існування цієї збройної структури. Тут також слід заперечити авторові, оскільки встановити хоча б приблизну кількість УПА сьогодні вже практично неможливо через брак відповідних документів. Річ у тім, що у загонах самої Повстанської Армії все діловодство було зведено до мінімуму з конспіративною метою. Противники ж українських повстанців у своїх документах звичайно значно завищували їх число для того, аби вислужитися перед своїм начальством.

Більша частина книги (розділи 1-4) присвячена організації українського повстансько-партизанського руху у 40-50-ті роки, тактиці бойових дій УПА, основам партизанської тактики і веденню українськими націоналістами психологічної війни з противником. Кожен розділ завершується „Висновками”, де узагальнено зміст розділу та ставлення автора до аналізованих ним проблем. Перший розділ (с. 28-111) висвітлює питання становлення УПА як збройної структури, здатної достойно протистояти німецько-фашистським військам, Червоній Армії та військам НКВС, а також польським збройним формуванням. Розкриваються недоліки у діяльності УПА, зокрема у сфері управління, бойової підготовки особового складу, тилового забезпечення і відпрацювання тактичних прийомів. Про тактику одиночного повстанця і повстанських підрозділів – роя, чети, сотні і куреня – розповідає другий розділ книги (с. 112-169). У третьому розділі (с. 170-217) детально описані методи бойових дій українських повстанців – походи, рейди, засади, терор і диверсії, розвідка і контррозвідка тощо. Для більш повного сприйняття читачем матеріалу книги автор подає відповідні схеми, таблиці, малюнки, приклади реальних бойових сутичок з ворогом. Окрім збройної боротьби, УПА й ОУН-Б широко вели і психологічну війну з метою впливу на цивільне населення України і сусідніх країн, а також для деморалізації збройних сил противника. Основною формою ведення психологічної війни УПА була друкована пропаганда. Достоїнства і вади такого виду опору аналізуються у четвертому розділі (с. 218-278). П’ятий розділ книги (с. 279-371), в якому охарактеризовано тактику дій німецько-фашистських окупантів і методи боротьби радянських, польських і чехословацьких властей з УПА, дуже багатий статистичними даними (кількість т. зв. чекістсько-військових операцій, число вбитих і поранених з обох боків і т. д.), проте ніде немає жодного покликання на те джерело інформації, звідки ці цифри взяті. Цей недолік властивий не лише п’ятому розділу, але й, як уже зазначалось, усій книзі. На с. 376 опублікована присяга бійця Української Повстанської Армії у перекладі російською мовою.

На с. 377-505 редактор видання (А. Тарас) розмістив „Додатки” – спогади бойовиків УНА-УНСО про їхню участь у бойових діях у Придністров’ї, Абхазії та Чечні. На думку редактора, ці мемуари цікаві тим, що вони показують сучасну повстанську війну очима її учасників і дають уявлення про її психологію. Характерно, що яке питання не підіймав би автор, він завжди стоїть на позиціях української діаспорної історіографії.

Підсумовуючи сказане, варто підкреслити, що праця С. Ткаченка є публіцистичним твором, розрахованим на читачів, котрі мають уривкові знання про боротьбу УПА. Книга може бути використана для попереднього (але тільки попереднього) ознайомлення з українським повстанським рухом у 40-50-ті роки.

Сергій ДЕМИДОВ