Мирослава КЕРИК

Мирослава КЕРИК

ІНВЕНТАР ТА АКТ ОЦІНЕННЯ МАЙНА БРОДІВСЬКОГО ЛИВАРНИКА XVIII СТОЛІТТЯ ІЛЛІ ДУБЛЯНСЬКОГО

Місто Броди, як свідчать нововіднайдені архівні матеріали, займало помітне місце у мережі мистецьких центрів на західноукраїнських землях від середини XVII ст. Найраніша письмова згадка про місцевого маляра датується 1628 р. У XVII ст. тут занотовані сімнадцять малярів, один скульптор і четверо приїжджих майстрів[1]. Магістратські книги міста у XVIII ст. фіксують діяльність лише декількох малярів, натомість виявлено численне гроно ливарників. Зокрема, відомі кілька родин, які займалися ливарництвом, – Дублянські, Бобовські[2], Кітайчинські, Ціслонські, Бабки та Білоколайчики. Наскільки сильними були ливарні традиції в Бродах, показує факт існування у місті у XIX ст. фабрики Ґейла, де відливали дзвони[3]. У першій половині XIX ст. тут працював майстер Антоній Станке, який відлив дзвін для костела у селі Велесниця Лісна (недалеко від Надвірної) та церкви св. Георгія у селі Ладанці (поблизу Перемишлян)[4]. Через вигідне розташування міста, яке стояло на перетині торгівельних шляхів, продукція місцевих ливарників поширюва-лася у різні регіони Речі Посполитої.

Історії ливарництва на західноукраїнських землях XVIII ст. присвячено небагато наукових праць. Вони здебільшого висвітлюють його розвиток у відоміших мистецьких центрах, таких, зокрема, як Львів[5]. Середовище бродів-ських майстрів залишається мало дослідженим. Деякі дані про місцеву родину ливарників Дублянських подав у своїй праці Іван Созанський, який, власне, і впровадив у науковий обіг ім’я майстра Іллі Дублянського[6]. Він зацитував фрагменти посмертного інвентаря майна ливарника, зосередивши увагу, насамперед, на описі рухомого майна і дорогоцінностей. Проте, як показало вивчення тексту документа, І. Созанський помилково трактував деякі наведені в ньому факти і не зауважив вельми цікавої інформації стосовно професійної діяльності І. Дублянського. Зокрема, згадки в акті оцінювання майна про різні ливарні інструменти та матеріал для виготовлення дзвонів, що становлять винятковий інтерес як унікальні свідчення про творчу практику ливарників бродівського осередку. Надзвичайно важливими є також відомості про розгалужену мережу виробничих контактів майстра.

Посмертний інвентар речей бродівського ливарника І. Дублянського датовано 13 серпня 1747 р., а оцінення його обійстя – 30 серпня того ж року[7]. До інвентаря, крім опису майна майстра, внесено перелік речей його першої дружини, Варвари Богданович, та опис посагу другої дружини, Анастасії Петранович[8]. У цьому ж документі подано список боргів ливарника, його боржників, вказані грошові вкладення та кошти, витрачені на похорон.

Інвентар та акт оцінення характеризують майстра як заможного міщанина. Йому належало обійстя вартістю 1500 злотих, яке складалося з будинку, ливарні та подвір’я. Крім того, І. Дублянський був власником двох частин ґрунту, пасіки, пари робочих коней і ще п’ятьох коней, куплених у подільському місті Могилеві, які на час укладення інвентаря були в Тернополі. Лаконічний опис ливарних інструментів дає унікальні свідчення про обладнання тогочасної ливарницької майстерні: „залізо в малих і великих штуках перепалене, пилки, пильники та інші кавалки, які знаходяться в ливарні, 4 штаби для великої форми, залізний лом вицінено на 18 злотих. Міх коштує 18 злотих, ковадло – 18, два великих молоти – 6”. У майстерні було також чотири готових дзвони. Інвентар рухомого майна включає велику кількість виробів із срібла й золота, коштовного одягу. Очевидно, ливарництво приносило І. Дублянському чималі прибутки.

У контексті дослідження розгалуженої мережі мистецьких осередків XVIII ст. і зв’язків між ними надзвичайно цінним є поданий в інвентарі та акті оцінення перелік боргових зобов’язань ливарника та його боржників. Тут перелічені міські і сільські громади, яким І. Дублянський зобов’язався відлити дзвони. Він виконав замовлення громад Городка (можливо, містечка Подільського воєводства), Блудова (можливо, села біля Острога) і Малої Мощаниці (села недалеко від Цєшанова). Також ливарник взяв завдатки на виготовлення дзвонів для костела Вознесіння Богородиці в Галичі, церкви Воскресіння Господнього в Рівному, для Томашова, Лібова (можливо, села біля Сокаля і недалеко від річки Любовка) та Ярмолинців (містечка Подільського воєводства).

З публікованих документів дізнаємося й важливу інформацію про замовників ливарницької продукції. Павло Жолтовський вважав, що ними були виключно шляхта і духовенство[9]. Можливо, така практика була звичною тільки для великих міст (як, скажімо, Львів), оскільки в інвентарі й акті оцінення майна бродівського майстра замовниками виступають переважно братства, міські або сільські громади, які справляли дзвони для церков і костелів.

Згідно з інвентарем та актом оцінення речей І. Дублянського, а також іншими віднайденими матеріалами, бродівські майстри не мали власного цеху і не входили до цехової організації. Як свідчить один з архівних документів, вони називали себе майстрами „artis liberalis”, тобто вільних мистецтв[10]. У переліку осіб, які мали платити гроші до бродівської казни у 1761-1762 рр., ливарників названо серед поспільства[11]. Місцеві ливарники так само, як І. Дублянський, мали власні майстерні, в яких працювали разом з челядниками. Помічником І. Дублянського був Іван Китайка[12], котрий пізніше став самостійним майстром. Ймовірно, що саме його родич Василь Китайковський був причетний до відливання дзвона для кам’янець-подільського міщанина Григорія Петровського у 1721 р.[13] Бродівські ливарники брали на навчання учнів. Наука тривала сім років і після її завершення майстер видавав свідоцтво про освоєння фаху[14].

Посмертний опис майна майстра та інші джерельні матеріали подають, окрім іншого, відомості про його родовід і приватне життя. Родина Дублянських відома в Бродах з кінця XVII ст.[15] У магістратських книгах з початку XVIII ст. згадуються імена декількох її представників – Яцентія, Михайла[16], Дмитра[17], які також займалися ливарництвом. Я. Дублянський неодноразово обирався на посаду бургомістра, був війтом[18]. Ілля Дублянський мав сестру Олену, котра після свого одруження проживала у Збаражі, та брата Івана, теж ливарника. Іван та Ілля успадкували від батьків дім і ґрунт, на якому Ілля й заснував ливарню. Про неї в міських книгах згадується під 1733 р.[19] У 1738 р. Ілля заплатив братові 350 злотих і став єдиним власником будинку і землі[20].

Першою дружиною Іллі була вірменка[21] Варвара Богдановичівна, від шлюбу з якою народилося двоє синів – Яків* і Стефан. Померла вона, очевидно, перед 1736 р., оскільки того року І. Дублянський одружився вдруге. В описі майна зазначено, що його син Стефан навчався у Кременці. Зокрема, там сказано: „документ господині з Кременця про видатки на Стефуся, коли в Кременці до шкіл ходив, – 79 злотих і 3 ґроші”[22]. На час смерті батька сини перебували у Львові під опікою тітки Маріанни Богданович-Латинової[23]. Яків і Стефан, вірогідно, продовжували там навчання, можливо, навчалися ливарництва. Джерельні матеріали пізнішого періоду засвідчують, що Стефан продовжив сімейну традицію і займався ливарництвом[24]. У документі з 1760 р. вказано, що Стефан поїхав з дзвонами в Україну, там одружився і залишився жити[25]. Про подальшу долю другого сина Іллі, Якова, відомо небагато. У документі з 1753 р. сказано, що Яків „у Бродах не знаходиться”[26]. Ймовірно, він переселився в інше місто. Ще менше збереглося відомостей про синів ливарника від другого шлюбу – Іллю та Дмитра, які на час смерті батька були в дитячому віці. Мабуть, Дмитро помер малолітнім, оскільки в документі з 1753 р. про поділ майна між спадкоємцями майстра згадується лише Ілля[27]. З архівних матеріалів з’ясовується, що другий син Ілля, так само, як Стефан, був ливарником[28].

Помер І. Дублянський, як випливає з інвентаря та акту оцінення майна, перед 13 серпня 1747 р. Невиконані численні замовлення на виготовлення дзвонів та заготовлений матеріал свідчать про несподівану смерть ливарника.

Твори бродівського майстра не збереглися. У 1915 р. російські війська, відступаючи, реквізували майже всі дзвони з бродівського, золочівського, зборівського, тернопільського, збаразького, теребовлянського, бучацького та інших повітів[29]. Можливо, деякі зі дзвонів збереглися на західних теренах Галичини, хоча після реквізиції австрійською владою у 1916 і 1917 рр. тут майже не залишилося дзвонів із XVIII ст.[30] З огляду на це, проблематично визначити мистецький рівень творів Іллі Дублянського. Тому особливої ваги набувають публіковані інвентар і акт оцінення майна бродівського майстра. Зазначені в цих документах факти належать до рідкісних джерельних свідчень з історії ливарництва XVIII ст. на західноукраїнських землях.

ДОКУМЕНТИ

№ 1

1747 р., серпня 13. Броди. –

Інвентар речей померлого Іллі Дублянського,

бродівського міщанина і ливарника

Indukacya regestrowa rzeczy spisanych po nieboszczyku ś[więtej] p[amięci] Eliaszu Dublanskim, mieszczaninie y ludwisarzu brod[zkim], tenoris sequentis.

Rzeczy pozostałe y ruchomości po zmarłym p[anu] Eliaszu Dublanskim ludwisarzu y mieszczaninie brodzkim die, 13 Aug[usti] 1747 znotowane.

Co zastała żona Anastazya z sukien

Kontusz ka[ ]owy popielicami podszytym

Żupan niebieski grodetorowy

Kontusz perłowy

Żupan grodetorowy różowy y żupan hatłasowy różowy, te p[anu] Janowi bratu w długu nieboszczyk oddał

Kontusz sukna łosiowatego, ten Stefan syn schodził

Kontusz koralowy, y ten Stefan syn schodził

Pas perski ordynaryiny stary, ten się nayduie

Żupan żułty hatłasowy, y ten nieboszczyk schodził

Co za życia z tą ż żoną Anastazyą posprawował

Kieraja pansowa rysiami podszyta

Kontusz szary materyalny, grodetorem białym podszyty

Kontusz makowy na powszednie

Żupan atłasowy w karmazynie

Żupan różowy atłasowy

Żupan karmazynowy sukienny nowy

Kiereja powszednia

Pułpasie perskie bogate, niedawno sprawione

Czapka z perskim siwym barankiem

[...] podrózna

Domostwa połowe na p[ana] Eliasza spadaiące

Warsztat ludwisarski z naczyniem ludwisarskim

W gaju pasieka, w którey się znayduie pszczuł pni dziewięć

Para koni roboczych, wózek stary kowany do nich y rynwóz

Koni pięcioro kupnych wstaiących w Ternopolu u p[ana] Hulimki lentwoyta, które kupił nieb[oszczyk] w Mohylowie y dał za nich czer[wonych] złotych n[umero] 30 (арк. 111).

Puł gruntu między cerkwią murowaną a Moszkiem złotnikiem

Grunt ogrodowy zażywany na jarzyne za wrotami koło Pytlowańca

Pastownik Okleyskiego, nabyty z ogrodem y sadzawką, na co są zapisy y dokumenta. Ten pastownik w ręku Matysa ad presens magistra zamkowego mularskiego.

Srebro

Lichtarzów srebrnych para iedna po pierwszey żonie

Pucharów srebrnych dwa, ieden po niebożce, a drugi nieboszczyk dał dorobić złotnikowi

Item kubeczków srebrnych cztery

Taca srebrna z łyżyk (sic!) złomanych czterech zrobiona

Łyżek srybrnych iedynaścię

Pierścieni szczerozłotych dwa, ieden niebożki, drugi nieboszczyka

Puszka srebrna dostała się p[anu] Janowi z podziału oycowskiego

Guzików srebrnych dziesięć, te w całości zostaią

Sygnet srybrny (sic!) duży, na nim imię Jezus

Szabla srebrna oprawna

Cyny zastała pani Eliaszowa: misa z obręczą iedna, pułmisków sześć, talerzy dziesięć.

Dzwon ważący pułpięta kamienia

Drugi dzwon waży puł czwartą kamienia

Item 3ci dzwonek ważący funtów czterdzieści

Item dzwonek czwarty ważący funtów n[umero] 20

Szpalery sprawione za niebożki pierwszey żony

Zwierciadło wielkie y sztęgierka, którą do Lwowa p[an] Bogdan wzioł do pani Łatynowey to kosztowało, a na nic się nie zdało, bowiem nieboszczyka nato wyciągniono czer[wonych] złotych trzydzieści dico [czerwonych złotych] 30

Panew miedziana z podziału oyca nieboszczyka (арк. 111зв.).

Wniosek posagowy pani Anastazyi Eliaszowey

1-mo. Posagu według intercyzy z łaski oycowskiey zł[otych] 1000

2-do. A parte z łaski matki, o czym oyciec niewiedział, z starania swego, iako to z zboża, wina, miodu, wiśniaku y innych miała w gotowiРnie y to wniosła w dom Dublanskich [czerwonych] złotych] 100. Zł[otych] 1800

3-tio. Excepto tey wniosła talerów bitych 30 y tynfów n[umero] 200

4-to. Pereł sznórków ośm, za nich dano czer[wonych] zł[otych] n[umero] 21. Zł[otych] 486

5-to. Łańcuch szczerozłoty ważący czer[wonych] zło[tych] 30. Zł[otych] 540

6-to. Sztuka złota z krszyżykiem złotym rubinami sadzone

7-mo. Kulczyków szczerozłotych par dwie, iedne dyamentami sadzone, a drugie rubinami

8-vo. Pierścień szczerozłoty z dyamentem, rubinowych szczerozłotych pierścieni dwa. Obrączek szczerozłotych cztery, ordynaryinych pierścionków szczerozłotych dwa. Item pierścień szafirowy ieden

9-no. Kanaczek z perłami do stroju białogłowskiego

10. Łyżek srebrnych 6. Dwie niebo[szczyk] stopił

11. Kubków srebrnych duzych y małych wniosła dziesięć

12. Mis cynowych z pułmiskami sztuk 13. Talerzy n[umero] 24

Przystawka cynowa mała y panewka miedziana

Szuba różowa grodetorowa zielona, białymi piesakami podszyta

Kamizelka zielona grodetorowa

Spódnica atłasu weneckiego, dołem korona. Korona złota szeroka

Spódnica zielona grodetorowa z galonem złotym

Spódnica zółta grodetorowa z kompanką srebrną

Szub dwie, iedna zielona w kwiaty kunami podszyta, a druga niebieska grodetorowa popielicami podszyta. Tę ś[więtey] p[amięci] nieboszczyk sprawił

Item szuba w karmazynie grodetorowa, y tę nieb[oszczyk] sprawił

Kołder dwie wniesionych: dymowa w karmazynie iedna, druga atłasowa zielona z listwami kitaykowy[mi] karmazynowymi (арк. 112).

Trzecią kołdre zółtą nieboszczyk sprawił

Pościeli nie rachuię się, która się nalezyta nayduie

Z posagowego wniosku zapłacił nieb[oszczyk] p[anu] Watsonowi za wino zł[otych] pol[skich] dwieście czterdzieści y siedm y gro[szy] 10 za niebozki nabrane, na co iest dokument tegoż p[ana] Watsona*

Zapis według intercyzy prostym długiem na wszystkich dobrach zapisany y lokowany od nieboszczyka na zł[otych] 2000 w Żółkwi 4-ta Aug[usti] 1736-to.

Panu Janowi bratu zpłacił nieb[oszczyk] z posagowych pięniędzy działu między niemi zł[otych] 350 in a[nno] 1738-o, na co iest kwitacya.

Z tego wniosku zastwił nieboszczyk w Zbarażu u pani siostry swoiey rodzoney w tysiącu złotych pereł sznórków ośm, korale z dukatem, pierścienie, to iest dyamentowy, szafirowy, rubinowych dwa. Nieboszczykowski złocisty pierścień ieden, obrączek złotych 4 z sztuką rubinową złotą z krzyzykiem złotym. Kubków srebrnych duzych 4, małych dziesięć y trzy pierścionków złotych ordynaryinych.

Długi co nieboszczyk winien

Za niebożki żony został winien do kościoła Halickiego za materyi dzwonowey kamieni sześć y zadatku wziął czer[wonych] zł[otych] 3. Ten dług nieoddany ani dzwon nieodlany do tego czasu

J[ego] m[ości] p[anu] Hołubowiczowi na dzwon wziętych in a[nno] 1745 y za miedР wziętą został winien nieb[oszczyk] zł[otych] 240

Do Równego bractwu Woskreseńskiemu materyi dzwonowey został winien kamieni 3 y funt[ów] 4

Gromadzie Tomaszowieckiey według kontraktu winien [czerwonych złotych] 6

Berkowi arendarzowi został winien złotych 42

Apteka (арк. 112зв.)**

Gromadzie Libowskiey co nieb[oszczyk] wziął na dzwon zł[otych] 35

Do Jarmulenec na dzwon wziął zadatku zł[otych] 108

Za mieysce bractwu y za oblig[acyą] co niebo[szczyk] deklarował na mur cerkiewny iako fundator z oyca cerkiewny nalezy się zło[tych] 108

Cerkiewnych co było przy nieboszczyku [czerwonych złotych] 5, złotych 90, te trzeba oddać

Szachnie za trunek zł[otych] 8. Berczyne zł[otych] 6, co nieb[oszczyk] kazał nabrać, uczyni zł[otych] 14

Janowi Kitayce czeladnikowi materyi winien nieb[oszczyk] funt[ów] 13

Temuż Janowi Kitaykowskiemu zasług należy się [złotych] 28

Temuż Janowi czeladnikowi pożyczanych został winien nieboszczyk zł[otych] 57 gro[szy] 15

Długi co nieboszczykowi winni

U Eyzera aptekarza długu istotnego zł[otych] 1560

Od gromady Grodeckiey do dzwona dodatku zł[otych] 15

U gromady Błudowskiey według skryptu do dzwona zł[otych] 34

U j[ego] m[ości] pana Bielskiego według skryptu y listów iego debet 464

U gromady Małey Moszczanicy, na co iest karta zł[otych] 100

Ignotum cyli odebrał nieb[oszczyk], czyli nie odebrał.

Pogrzeb ś[więtey] p[amięci] zmarłego p[ana] Eliasza co kosztuie

Na msze świętą oycu Janowi y [...] zł[otych] 72. Przy tym dla innych kapłanów na msze, dla cechów za fatygi y na konsolacyą xięzy asistuiącym ciału, exorta, trumna, kapa na śmierć, podzwonne, obiad dla ubogich, trunek dla różnych jch m[ośció]w y duchownych, pospólstwa y ubogich y z światłem przy ciele y pod czas pogrzebu y inne obrządki pogrzebowe. Iako y na potrzeby domowe pod czas śmierci nieboszczykowskiey wyexpensowało się zł[otych] 362 (арк. 113)***.

Za podwodę, która przywiozła z Lwowa pannę Łatynównę y synów Jakuba y Stefana zaplaciło się tynfów dwanaście

Dokument gospodyni z Krzemieńca co się wydało na Stefusia, gdy w Krzemieńcu do szkół chodził zł[otych] 79 groszy 3

Kopia regestru j[ego] m[oś]ci x[iędza] Stefana Bogdanowicza tenoris.

Regestr rzeczy pozostałych po śmierci siostry naszey Barbary, a małżonki j[ego] m[ości] pana Eliasza Dublanskiego.

1-mo. Lichtarzów dwa srebrnych, które ważą łotów 23 próby 12

2-do. Kubek srebrny ieden łotów waży 19 y puł. Próba 12, łoto po zł[otych] 3

3-tio. Pierścień złoty maiący w sobie rubinków iedynaścię

4. Pluzgier srebrny ieden

5-to. Kołdra żółta kitaykowa

6-to. Kitayka w pasy ze spudnicą stara

7-mo. Gorset blękitny z kompanką srebrną

8-va. Biały pawilon płótniany ieden

9-no. Gorset różowy stary adamaszkowy

10-mo. Załuszka pikowana [...] sznórówki

11-mo. Spudnica atłasowa z trendką srebrną

12. Adryan różowy popruty stary

13. Obrus wielki ieden

14. Pańczoch iedwabnych par 2

15. Sukien zielonych pa[r]terowych para

16. Sukien morowych para z kompankami srebrnymi, które po śmierci żony swoiey według taxy przedał za zł[otych] 270

17. Kontusz morowy inkarnat siwymi królikami podszyty

18. Cyny pułmisków wielkich 7 y talerzy n[umero] 9

X[iądz] Stefan Bogdanowicz (арк. 113зв.).

Kopia regesztrzyku podana od j[ey] m[ości] pani Łatynowey 1747 tenoris sequentis.

Regestr rzeczy spisanych ś[więtey] p[amięci] Eliaszowey Dublanskiey.

1-mo Lichtarzów srebrnych, iedna para Kubusiowych

2. Puchary srebrne, iedna puszka srebrna, 12 łyżek srybrnych, iedna para sukien zielonych [tryumfantowych]

Iedna para sukien adamaszkowych ceglastych

Iedna szuba karmazynowa grodetorowa szlamami moskiewskiemi podszyta

Iedna szuba żółta grodetorowa popielicami białymi podszyta

Iedna spódnica żółta hatłasowa z frendzlą srebrną

Dwie kołdry, iedna turecka [...], a druga żółta kitaykowa

Dwa piernaty, 6 poduszek, iedno zwierciadło wielkie

Iedne pacierze koralowe z dukatem, który wazy [czerwonych] zł[otych] n[umero] 10

Mozdzierz spiżowy, tego nie zastała

Ieden pierścień złoty z rubinami

Cyna, którą niebożka wniosła

Koni trzy, które kupiła j[ey] m[ość] pani Łatynowa już po śmierci pani Dublanskiey dla Kubusia

Jurament j[ey] m[ości] pani Anastazyi Dublańskiey super realitatem wniosku swego posagowego w dom ś[więtey] p[amięci] pana Eliasza w gotowiРnie, w sukniach y wszelkiey gieradzie, iako y na ten regestr, iako iest prawdziwy nic nieuta[i]awszy, spisany w urzędzie wóytowskim burmistrzowskim y ławniczym Brodzkim in praesentia j[ego] m[ości] pana Wachowskiego burgrabiego zamkowego [...] destynowanego od zwierzchności zamkowey do attendencyi juramentu (арк. 114)**** die 18 Augusti 1747 anno.

Tenoris sequentis:

Ja, Anastazya Dublanska, wdowa przysięgam panu Bogu wszechmogącemu w Tróycy еwiętey iedynemu, jako ia prawdziwie y rzetelnie ten regestr, nic nieutaiwszy spisała y cokolwiek się zostało po p[anu] mężu moim Eliaszu zmarłym, to wszystko w tym regestrze iest wyrażono. Tudziesz y nato przysięgam, iako wniosek móy posagowy w regestrze wyrażony wyżey na zł[otych] 1000 primo wynoszący. A parte sto czerwonych złotych, talerów bitych 30 y tynfów 200 wniosłam do męża mego ś[więtey] p[amięci] zmarłego. Tudziesz suknie, perły, łańcuch, pierścienie regestrem opisane y inne ruchomości y gieradę moię należytą wniosłam y przyprowadziłam, na to przysięgam. W czym, gdy niesprawiedliwie przysięgam, karz mie, Boże, na duszy y ciele moim y w tym niech mi pomoże niewinna męka Chrystusa Pana.

Memoriale

Iako przy bytności moiey własney podpisuię ręką pani Anastazya Dublańska. Jurament ten wykonała y potwierdziła destynowany od zamkowey zwierzchności, ztwierdziłam die et a[nno] ut supra.

W. Wachowski

Jan Kaczorowski, wóyt

Jan Rawski, b[urmistrz] z[amkowy], m[ieszczanin] b[rodzki]

Jakub Butkowski b[urmistrz], m[ieszczanin] b[rodzki]

Jacek Nowacki b[urmistrz], m[ieszczanin] b[rodzki]

Bazyli Kiczeruch b[urmistrz], m[ieszczanin] b[rodzki]

Mikołay Ulczak, lentwóyt (арк. 114зв.).

ЦДІА України у Львові, ф. 24, оп. 1, спр. 28, арк. 111-114зв. Рукопис, оригінал.

№ 2

1747 р., серпня 30. Броди. –

Акт оцінення обістя ливарника Іллі Дублянського, яке переходить на спадкоємців з першого і другого шлюбів і на друśину Анастасію з Петрановичів

W roku 1747 die 30 Augusti w Brodach. Taxa domostwa spadaiącego na p[ana] Eliasza Dublanskiego zmarłego y na sukcessorów tak pierwszego iako y powturnego małżeństwa z nim zpłodzonych, iako y na małżonkę Anastazyę z Petranowiczów 2-di voti, tudziesz ruchomych y nieruchomych rzeczy, srebra, sukien, placów y wszelkiego sprzętu domowego uczyniona przez nas, nizey podpisanych przyiaciół proszonych.

1-mo. Domostwa przez połowę należącego z bratem Janem y ludwisarnią erygowaną przez nieb[oszczyka] ś[więtey] p[amięci] Eliasza, iako y z gruntem na którym stoi domostwo, ludwisarnia tudziesz y z podwórzem otaxowano na zł[otych] n[umero] 1500

2-do. Grunt za wrotami tylnymi przez uliczkę koło Pytlowańca na jarzynę teraz zażywany taxowano zł[otych] 80

3-tio. Puł grunta koło szpitala cerkwi murowaney koło Moszka złotnika taxa zł[otych] 200

4. Pasieka w którey pni pszczół 9 z ogrodzeniem zł[otych] 150

5-to. Żelazo w wielkich y małych sztukach poprzepalane, piłki, pilniki y inne kawałki w ludwisarni się znayduiące sztab 4 do formy wielkiey, drąg żelazny tax[a] 18

6-to. Miech valoris zł[otych] 18, kowadło zł[otych] 18, młotów wielkich dwa zł[otych] 6 y kleszczy dwoie y szrubeł tax[a] zł[otych] 45

7-mo. Wóz kowany na 3 konie zł[otych] 54, łańcuch mały zł[otych] 4, liwar zł[otych] 18, chomąntów zł[ot]ych 3, [...] żelazne zł[otych] 2, motyka zł[otych] 2, blacha do kulbaki zł[otych] 1. S[umma] 84. Naszelniki żelazne 2 zł[otych] 2, postronków par 18. / 3 [złotych] g[roszy] 18. / 5 [złotych] gr[oszy] 18

8-vo. Wuzek kowany na parę koni valor[is] zł[otych] 54, kół kowanych 6 tax[a] zł[otych] 18. Zł[otych] 72

9-no. Drzewa na podwórzu sztuk 18, słupów 17 valor[is] 24. Pułszorków starych par 2, lece do nich y kuntary 8

10-mo. Kubek ieden waży łotów 14 y [...] próby 12 łot po zł[otych] 3 gro[szy] 15. Zł[otych] 50/22

11-mo. Kubków srybrnych (sic!) małych 4 w łotów 26 y kwinta próby 11. Łoto po zł[otych] 3 groszy 7 y [...] zł[otych] 85-9

12-mo. Łyżek n[umero] 11 łotów 60 próby podłey po tynfowi 78 gro[szy] 20

13. Guzików srybrnych 10 ważą łotów 8 y [...] próby 11 [...] 3. 25-15

14. Szabla w srebro oprawna z paskami otaxowana w zł[otych] 72

15. Pierścień złocisty nieboszczyka na Zbarażu walorny 36

16. Korale tamże valor [czerwonych złotych] 10. Dukat przy nich tyleż [czerwonych złotych] 10. 360 zastawne*****. Obrączki s[z]lubne pannąm Łatynównom darował. Sztegierkę p[an] Bogdan do Lwowa odebrał. Srebro Moszko złotnik taxował

17. Żupan niebo[szczyk] hatłasowy w karmazynie mało zażywany [złotych] 126

18. Żupan różowy atłasowy zażywany, taxa 54

19. Żupan niebieski grodetorowy stary zażywany w zł[otych] 20

20. Kontusz oliwkowy kamlotowy białym grodetorem podszyty 54

21. Kontusz haftowy stary podszyty starymi popielicami zł[otych] 48

22. Kiereja ponsowa podszyta rysiami starymi taxa 120

23. Pułpasie bogate otaxowane w zł[otych] 144

24. Pas stary perski ordynaryiny zażywany valoris 24

25. Czapka z siwym barankiem valoris 8

26. Spodnie stare wychodzone dużo, ponsowe zł[otych] 12

27. Kontusz szary wytarty valoris 18

28. Kiereja powszednia nadchodzona wilkami starymi podszyta 36

29. Żupan sukienny karmazynowy mało zażywany zł[otych] 60

30. Oponcza podróżna schodzona otaxowana w zł[otych] 18

31. Sygnet srybrny (sic!) na nim imię Jezus valoris zł[otych] 4

32. Dzwon ważący kamieni 4 y funtów 4

23. (sic!) Drugi dzwon mnieyszy waży kamieni 3 y funt[ów] 18

24. Dzwonek trzeci waży kamień ieden y funt[ów] 10

25. Czwarty dzwonek mały waży funt[ów] 20

Uczyni kamieni 10 y funt[ów] 2. Kamień rachuiąc po zł[otych] 72, uczyni summy zł[otych] 724 y gro[szy] 24

26. Panewka miedziana stara valoris 4

27. Koni roboczych para iedna taxowana zł[otych] 108

28. Koni pięcioro w Tarnopolu zostaiących, dał za nich nieb[oszczyk] w Mochylowie czer[wonych] zł[otych] 30 [effi]cit zł[otych] 540

M[ieszczanin] b[rodzki] Orun krawiec suknie taxował, który ie y robił.

Biereli[ ]i spiżowe nayduią się cztery: dwa tu w Brodach, a dwa w Lwowie u p[an]a Horoszka (арк. 118).

Długi które nieboszczyk Eliasz został winien

Do Zbaraża p[anu] Hrehoremu na zastaw zł[otych] polskich 1000

P[anu] Hulicem[u] zadatku do dzwona [czerwonych złotych] 6. Zł[otych] 108

Do Halicza materyi dzwonowey został winien kamieni 6. Zadatku wziął ztamtądże na lanie dzwona [czerwonych złotych] 3. Zł[otych] 54

P[anu] Hołubowiczowi na dzwon wziętych y za miedР zł[otych] 240

Do Równego materyi dzwonowey bractwu kam[ieni] 3 funt[ów] 4

Gromadzie Tomaszowieckiey czer[wonych] zł[otych] 6. Zł[otych] 108

Berkowi arendarzowi został winien zł[otych] 42

Leybie aptekarzowi za kaffe y cukier dla pani Łatynowey zł[otych] 36

Gromadzie Libowskiey na dzwon wziętych 36

Do Jarmuleniec na dzwon co wziął zadatku [czerwonych złotych] 6. Zł[otych] 108

Za mieysce bractwu y oblig cerkiewny na mur zł[otych] 108

Cerkiewnych było u nieb[oszczyka] iako starszego bractwa [czerwonych złotych] 5. Zł[otych] 90

Za trunek Szachnie zł[otych] 8. Berczysze zł[otych] 6-14

Janowi Kitayce czeladnikowi materyi funt[ów] 3

Temuż Janowi zasług został winien zł[otych] 28

Temuż czeladnikowi pożyczanych zł[otych] 42

Hercowy za materyą dzwonową do porachowania

Oycu namiesnikowi za pogrzeb nieboszczyka zł[otych] 18

Za podwode na którey z Lwowa przyiechali synowie Jakub y Stefan z panną Łatynówną y p[anem] Bogdanem zł[otych] 26

P[anu] Michałowi Bobowskiemu [kunsztu] ludwisarskiego został winien nieb[oszczyk] iednym razem ok[oło] 35, drugim razem ok[oło] 16. Item kociołek podróżny valoris zł[otych] 14. Item kół nowych dzwoniastych 4 niekowanych dał w zł[otych] 14. Pożyczył iadąc do Lwowa do dzieci u p[ana] Michała [czerwonych złotych] 3. Zł[otych] 54 (арк. 118зв.).

ЦДІА України у Львові, ф. 24, оп. 1, спр. 28, арк. 117зв.-118зв. Рукопис, оригінал.